Випускний. Як це давно було!

Вчора  з радістю провела вечір в компанії випускників.

Згадалося, як сама випускалася в далекому 2003р. Розучування танцювальних па, сценарій, репетиції, здача екзаменів до вузу… і все одночасно.

Давно це було, але є що згадати. Пам’ятаю найбільше не подобалося –  йти в колонні через все місто до ПК “Енергетик”. Мені здається, що це пережитки минулого, які щороку тягарем лягають на плечі випускників. Навіть, не уявляю для чого це робити, якщо навпростець дійти до осередку культури Українки і швидше, і краще (без мозолів та зайвих нервів).

На мою думку – це зайве витрачання часу.  Пафосно – так, красиво – не впевнена! Цьогоріч випускників також перепросили пройтися навколо міста, хоча більшість й була проти. Кому це взагалі потрібно?

Ну дійшли до ПК “Енергетик” пофотографувалились та й попрямували дворами до рідної альма-матер.  Для чого взагалі потрібно було йти –  так і не зрозуміла, оскільки виходили ледь не в дощ.

Повернувшись до школи похабцем почали розміщати гостей в  яскраво прикрашеній музичній залі. Випускники замість того, щоб одразу розпочати – повинні були  займатись організаційними питаннями (носити стільці та парти). Взагалі якщо захід планувалося провести в школі, то найкращим місцем для цього, на мій погляд, стала б не музична зала (через брак місця та духоту), а – спортивна. Хоча можливо й помиляюсь! Організаторам видніше.

Виступи  майбутніх студентів припали до душі. Побачила декілька класних  виконавців. Сценарій також був на висоті, головне не перегружений номерами та піснями. Компактникний, я б сказала – цікавий та “в ногу з часом”.

Школа  випустила з під свого крила 26 майбутніх спеціалістів. Серед яких два медалісти (в підсумку отримали не лише почесні відзнаки, але й планшети), які їм вручив міський голова Павло Козирєв.

Гарним словом,  чуттєво та проникновенно привітала своїх діток, класний керівник Завадько Людмила Віталівна. Неочікувано  випускники привітали  свою наставницю. Кожен вийшов на імпровізовану сцену з оранжевою розою та зі словами вдячності  вручив її своїй мудрій наставниці. Остання роза – напевно, показово – мала жовтий колір, який символізує розлуку.

Дякую за прекрасний вечір, гарні емоції та настрій. В добрий путь дорогі випускники. І нехай кожен пройде  шлях, який допоможе розкрити ваші таланти та йти своєю дорогою з високо піднятою головою. Обирайте професію до душі. Займайтесь улюбленою справою, розвивайтесь. Будьте собою!