11 жовтня з 8.00 до 14.00 чергувала в палатці однієї з політсил, якій трохи імпоную. Але покищо не знаю за кого буду голосувати 25 жовтня, не вирішила.
Однак, головною метою для мене було все ж таки не просто простояти, а порозпитувати виборців:
1. Чому та за якими критеріями вони обиратимуть 25 жовтня мера та депутатів?
2. Дізнатися настрої людей. Подивитися на електорат різних партій так би мовити з середини.
Знаєте, що найбільш примітним для мене було?
Коли більшість з людей підходить до палатки, то не звертає уваги на те хто їм щось дає. Люди переважно не помічають агітаторів. Зате з цікавістю розглядають роздатковий матеріал та забирають його з собою:
– газети;
– листівки, календарики;
– міряють тиск;
– дають свої контактні дані для отримання персональної картки, щоб в подальшому скористатися пропозицією й отримати юридичну допомогу абощо…
Переконалася, що більшість з людей беруть інформацію все ж таки для того, щоб вивчити. Але є й ті, хто чесно признається, що агітгазетки буде використовувати не за призначенням. Наприклад, завертатиме оселедець, використовуватиме під час застілля….
Вразило ось що:
* більшість з людей ще незнають за кого віддати свій голос;
* не всі ще політсили надають наглядну інформацію (роздатковий матеріал) про своїх кандидатів;
* молодь зовсім не реагує на агітпалатки і оминає їх;
* старші більш прискіпливо відносяться до вибору і тому переважно заходять до кожної палатки та набирають роздаткового матеріалу;
* партії маючи різний адмінресурс надають виборцям різноманітний пакет роздаткового матеріалу (від мінімального до максимального).
На запитання стосовно критерію відбору кандидатів за яких будуть голосувати. Люди переважно ніяковіли та намагалися перевести розмову на іншу тему. Але були й такі, хто з радістю розповідав, що в першу чергу обиратиме достойного кандидата:
1. Тих хто щось робить, а не просто багато говорить.
2. За земляка, сусіда або гарного знайомого…
Відчувається, що багато вже хто зневірився в тому, що щось зміниться після виборів. Але радує одне жителі Українки переважно кажуть, що не намірені вибирати аби кого. Тобто не хочуть замінювати шило на мило, аби тільки його змінити.
Люди скаржаться на хабарництво в лікарні та лобіювання лікарем та рідними інтересів своїх аптек, переживають за подальшу долю міського ринку, запитують що чути про дату громадських слухань стосовно вирубки сосен на р.Стугна, скільки депутатів наразі буде обрано тощо.
Отож, час не стоїть на місці. Електорат з кожним роком отримуючи більше інформації стає не тільки обізнанішим, але й вимогливішим до кандидатів в місцеві, районні та обласні ради.
Я наприклад, вважаю, що конкуренція має бути в усьому.
Наші майбутні обранці, хто б це не був мають не розслаблятися після виборів, а навпаки більш активно включитися в роботу.
Я переконана, що на сесіях мають виступати як депутати так і громадськість (керуючись статтями Конституції України, а не зсилаючись на якийсь сумнівний регламент УМР).
Обранці мають лобіювати інтереси людей не тільки під час виборів, але й протягом всього свого каденства.
Народні обранці мають розбиратися в тих питаннях за які вони голосують в сесійній залі. А також голосування має бути поіменним.
П.С.: Шановні виборці голосуючи за кандидатів пам’ятайте, що ви обираєте собі не кума з яким якщо надоїсть можна просто перестати спілкуватись.
Ви обираєте представника своїх інтересів, якому зможете в подальшому довірити вирішення важливих питань громади. Ця людина окрім власних амбіцій має відстоювати ваші права, мати сталу психіку, гострий розум і головне совіть.
Першоджерело: Тема: Вибори. Українка. Один день в агітпалатці
Leave a Reply