Цій картині вже понад 15 років. Вона — одна з моїх «первістків», з яких починався мій шлях у вишивці бісером. Дивлячись на неї зараз, я вже й не згадаю всіх деталей процесу, але точно пам’ятаю відчуття пошуку: частину бісеру я брала із залишків від інших робіт, а щось спеціально докуповувала, щоб картинка «ожила».
Саме тоді почав формуватися мій власний стиль. Знаєте, зазвичай виробники пропонують до схем дуже блискучий бісер. Але я зрозуміла, що суцільний блиск часто «з’їдає» деталі. Тому я почала експериментувати — поєднувати блискучі намистини з матовими. Саме матовий бісер додає роботі об’єму та якоїсь особливої, спокійної глибини. Я ніколи не копіювала запропоновану виробником лінійку кольорів на 100%, завжди шукала свою інтерпретацію, просила продавців показати різні варіанти, доки не бачила «той самий» відтінок.
Я переконана, що дерево — найкращий компаньйон для бісеру.
Воно не «кричить» і не відволікає увагу від самої вишивки.
Прості дерев’яні рамки позбавлені зайвого пафосу.
Дерево додає роботі благородства та природності.
Коли бісерне полотно зустрічається з живою текстурою дерева, картина перестає бути просто виробом — вона стає частиною затишку, де кожна детальна підібрана серцем.
Leave a Reply