Олена Білоус

Факти з перших уст про Олену

   Останнім часом чую багато відгуків про свою персону. І що саме найдивніше мені розповідають про мене ж ті люди з якими я зовсім не знайома. Їм же краще знати хто я така, де живу, звідки отримую доходи та чи взагалі їх отримую?
Зі сторони ж видніше!
Тому вирішила розповісти трохи про себе, так би мовити з перших уст.
Народилася в м. Українка, хоча в дитсадок ходила в Києві. Школу закінчила (ЗОШ №2 м. Українка), отримала простий атестат, як і більшість людей. Потім навчалася в Українському славістичному університеті. Хоча він і не йде в жодне порівняння з Шевченком, Могилянкою, КПІ. Однак, має все ж один великий плюс. А це те, що люди, які хотіли вчитися, пізнавати себе та світ навколо себе вивчали, зазубрювали, а хто не ходив на пари тим доводилося платити і за прогули (більше 3-х з одного предмету), і за оцінки. Проблеми звійсно були, але не такі, які б не можна було вирішити без хабара.      Щоправда, на останньому курсі куратор дипломного проекту нагло вимагав, але не отримав нічого. Здала на 4. Тільки довелося майже три місяці нерви собі попортити.
Потім робота економістом на підприємстві, методистом в центрі підвищення кваліфікації, біржа. Дуже поважаю людей поруч з якими довелося працювати.     Багато з ким і до цих пір залишилися гарні стосунки.
В цей час якраз і подумала, а чому б ні і вступила спочатку в ГО “Молодіжний Парламент”, а пізніше – стала секретарем Молодіжного дорадчого комітету, як зараз модно говорити “при міському голові м.Українка”. Працювати, допомагати молоді подобалося, намагалася спочатку в Інтернеті, а потім, коли влаштувалася на роботу, і в газеті Дніпровський проспект висвітлювати роботу молоді. В цей же час шукала та відвідувала різні майстер класи, тренінги, тощо.
В газету влаштовувалася на 2-3 місяці. Думала саме буде час подумати чого ж мене доля та й обставини кидають з місця на місце. Була в захваті від колективу в редакційній, подобалося мандрувати, а “поганих статтей” майже не пам’ятаю, набивала руку і все таке. Через рік в зв’язку з скорочення штату пішла без зайвого шуму. Хоча й могла була підняти питання чому, якщо скорочення то пропонують не п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, а – ч.1 ст.36 КЗпП. Однак. як на той час так і зараз це немає вже зовсім ніякого значення!
Зараз я знову на біржі (на державному забезпеченні), і як час та досвід показав наразі шукаю не просто роботу, а таку щоб совість не мучила та давала спати ночами. Якщо чесно пропонували та пропонують різні варіанти!   Одначе, наразі роботодавців, щоб самому не “влипнуть” доводиться перевіряти не тільки через “отзиви” в Інтернеті на відповідних ресурсах, але й через Мінюст. Іноді таке випливає, що аж смішно!
Для тих, хто розповсюджує про мене небилиці про те, що я нібито друкую статті за грошову винагороду! Якщо ви дійсно це знаєте, маєте підтвердження: документальне, фото, відео та аудіо підтвердження можете й мені скинути обов’язково опублікую!
Знаєте, одного разу, навіть чула, що Олени Білоус взагалі не існує – це видуманий персонаж. Дивіться фото.
Тепер трохи про сторінку “Молода Українка”. Заснована в 2013 році під назвою “Знакомимся с г.Украинка” в трьох соцмережах: вконтакт, фейсбук, однокласники. Спочатку експерементувала, постила кліпи різні і усілякі цікавинки, які думала що будуть цікаві й іншим. Однак, після того як віднайшла різні сторінки та групи, що розповідають про наш край вирішила, що хочу виставляти інформацію на сторінці про Українку, Обухів, Трипілля,… район, область. Змінила назву на “Молода Українка”. Признаю були притензії з боку керівників молодіжних організацій до цієї назви хоча й не розумію чому, адже вступила в їхні організації пізніше ніж були засновані мої персоналі сторінки), а як їх називати моя справа. Після цього, як наслідок, довелося полишити ГО “Молодіжний Парламент”.
Так співпало, я зрозуміла, що хочу виставляти інформацію про наш край за декілька місяців (грудень 2014 року) до того як пішла з газети, а не після, як дехто куллуарно стверджує!
Спочатку експерементувала, шукала нові джерела інформації, добавляла в адміни сторінки знайомих. Дехто ігнорував, інші – виставляли від себе новини. На всьому етапі подальшої діяльності сторінки в її створення та становлення внесла свою часточку інформації велика кількість людей. Доречі, на громадських засадах не отримуючи від цього жодної матеріальної вигоди з мого боку.
Я не хотіла та й зараз не хочу одноосібно керувати цим ресурсом. Мрію, щоб люди долучалися, самі надсилали матеріали, пропонували теми для публікацій.
Мені подобається шукати, виставляти новини та різні цікавинки. Хто б там що не заявляв, але за жодну з моїх публікацій я не отримала навіть 50 коп., не кажучи вже про гривні, долари, євро… Вся інформація або десь знайдена або надіслана для опублікування, або відзнята мною.
Дякую усім, хто надає матеріали, допомагає в інформуванні. Дехто заявляє, що сторінка існує тільки завдяки тому, що на порозі вибори і я нібито планую “поморочити людям голову”, а потім наступного дня після виборів просто зникну та закрию ресурс.
На такі заяви я от що скажу: “Чесно, набридло. Набридло не виставляти новини, а дивитися як люди гризуться між собою! Набридло не розуміти, що насправді відбувається! Чому в місті, де є газета та телебачення є дефіцит інформації? Чому більшість з людей не читає та не дивиться місцеві ЗМІ, а заходячи на сторінку хоче дізнатися більше, ніж адміни та я можемо надати інформації. Я не розумію! Чому все так відбуваєть?”
Коли місяців 2-3 тому почали з’являтися різні ресурси, доречі я знала, що так станеться. Мені чомусь гадалося, що вони будуть інформувати людей… а не нав’язувати свої точки зору… Як тільки вони з’явилися надіялася, що вони стануть інформувати людей, а мені залишиться просто виставляти не що інше як вподобані відеокліпи раз на тиждень, адже в МУ відпаде необхідність.   Однак, нажаль розчарувалася…
Наразі, до жодної політичної та релігійної організації не маю жодного відношення. Балатуватися або підтримувати жодну з політичних сил не мала такого наміру ніколи та й зараз не маю. Як людина можу підтримувати тих чи інших людей, комусь симпатизувати, а комусь – ні. Однак на сторінці мають бути представлені не одна, а принаймні декілька різних точок зору.
Я розумію, що чим більше буде читачів у цієї сторінки тим не вигідніше в мене буде положення як до виборів так і після них. Тому не ставлю за мету збільшення кількості офіційних підписників. Не рекламую сторінку в соцмережах, не дублюю новини з “Молодої Українки” на власну сторінку (Олена Білоус) тощо. Мені цього просто не потрібно, адже дійсно незнаю скільки ще зможу приділяти так багато часу цьому ресурсу.
Я не те що не впевнена в собі, а просто дивлюся тверезо на речі. Людині зараз щось подобається, завтра вона цим захоплюється, післязавтра – “остива”, а через тиждень – дана діяльність стає не цікава.
Я вам нічого на майбутнє не можу обіцяти точно! Адже час іде, люди змінюються, їхні потреби – також… Все буде так як має бути. Єдине, що можу вам пообіцяти діяти зважаючи на власну совість. Мені здається, вона має бути головним орієнтиром для кожного в житті. А також намагатися не шкодити наміренно іншим, адже життя, як бумеранг. Хто ще цього не зрозумів, тому це дійде (наздожене) з часом!

Leave a Reply