Роздуми ні про що. Взагалі не цікаво, навіть, починати читати

   Життя таке мінливе та непередбачуване. Сьогодні ти лише тут, а завтра перед тобою відкриваються двері, які нещодавно були наглухо запечатані.

    Я ще мало чого бачила в житті, але все ж і мого досвіду вистачить з лихвою, аби Вам сказать: “Люди не йдіть на поводу у своїх бажань. Шукайте не легкі шляхи, а – свою дорогу”. Лише тоді все з часом буде виходити. Не відразу, а з часом.

   В житті бувають такі моменти, коли опускаються руки, хочеться не те що плакати, а … кричати та ревіти навзрид, але все проходить. Соломон колись казав, що все проходить і це також обов’язково мине. Час гоїть рани… але полишає шрами на серці та душі.

   Раніше не розуміла, чому деякі люди намагаються показати на публіку, що їм не болить, все добре, навіть коли їм дуже боляче.

   Була і в моєму житті людина, яка не любила, а просто паразитувала, аби любила не скоїла б стільки лиха. Але потім завдяки цій людині я зустріла іншу якій боліло вже не один рік, але вона навіть не помічала цього. Вирішила, що варто просто закритися від усіх і так буде краще, огородити себе частоколом, ілюзією що все добре емоції та почюття їй же ні до чого! Вона може життя прожити й без цього, зайвого баласту. Але такий коконний час всеодно не довговічний… Загалом людина допомогла мені морально, підтримала, оберігала усіляко і чекала… Допоки в мене було мало сил я не опиралася та просто приймала допомогу, але як тільки окріпла морально захотіла вирваться. Ні я була дуже вдячна їй, але хотілося стояти на землі власними ногами. І так сама не розуміючи цього зробила іншому боляче.

   Нічого в нашому світі просто так не відбувається. Нічого не проходить безнаказано. Життя – бумеранг. Зробив щось добре, гарне, світле й такеж добре, гарне, світле – отримуєш. Зробив зло іншій людині, повір, отримаєш не таке, а набагато гірше взамін зробленого.

    Покищо зрозуміла декілька важливих для себе речей:

1. Треба жити кожен день, радіти кожній хвилині, адже вона неповторна, ніколи більше саме такої хвилиночки в нашому буремному світі більше не буде. Час невтомно не біжить, а просто летить на всіх парах.

2. Потрібно шукати саме свою долю. Я маю на увазі не тільки свою близьку людину, але й своє призвання. Кожен приходячи в цей світ його має, але не в усіх вистачає терпіння, наполегливості та віри…

3. Час все розставить на своїх місця. Я раніше думала, що вислів: “Всьому свій час!” – лише відговорка для слабаків, які мріють списати свої невдачі на долю, несприятливі обставини абощо.

  Зараз так не думаю!… Але впевнена, що той хто просто сидить і не робить жодного кроку до своєї мрії просто даремно витрачає свій дорогоцінний час.

  Тещо має статися станеться і все залежить від мене особисто чи зроблю я правильні висновки, зрозумію.

  В підлітковому віці хочеться не помилятися або принаймні надіємось, що наші ляпи не помітять не накажуть або найстрашніше… не висміють нас.

  Але з часом розумієш, що якщо сміються з моїх ляпів, нехай… Насправді вони висміюють не мене, а просто не хочуть, щоб сміялися з них. Парадокс.

  Я зрозуміла, що життя – найцінніше, що тільки є. Допоки б’ється серце, хочеться плакати, сміятися або сварити когось ми живемо по справжньому.

  Як тільки ми втрачаємо інтерес і перестаємо відчувати його всіми своїми фібрами, а також забуваємо про справжні емоції – втрачаємо найцінніше. В мене був такий період, вірите, я просто не пам’ятаю як він минув, оскільки закрилася і приховала всі емоції. З такого стану люди виходять, але так можна прожити дуже довго…

Допишу якось пізніше… якщо буде час або й не допишу, загалом, побачу …

Першоджерело: Роздуми ні про що. Взагалі не цікаво, навіть, починати читати