Свято ЕНЕРГЕТИКІВ

Якщо б традиційно описувала даний захід, то написала б про офіційну частину, іменитих гостей, подарунки … але чомусь не хочеться це робити.

 Отож, як я побачила ДЕНЬ ЕНЕРГЕТИКА  побувавши в залі Української дитячої школи мистецтв?

Вже на підході до закладу, я помітила станційний автобус, який «красноречиво» засвідчував, що працівники Трипільської ТЕС вже прибули та чекають початку заходу. Ще один момент, який, доречі, був досить не очікуваним – це те що в фоє музичної школи стояло близько 10 вішалок для верхнього одягу.  Я спочатку поглянула  на це якось, не знаю навіть як описати… , напевно було неочікувано залишати свій верхній одяг у вестибюлі, але скористалася …

Тільки знайшла місце де присісти, вмостилася й майже одразу розпочався захід. Ведучими на святі виступила подружня пара Олена та Олександр Маняки, як виявилось це був їхній дебют. Хочу сказати, що досить вдалий! Чому я так вважаю? Через впевнене спілкування на сцені, вдало підібране вбрання … загалом, гарний тандем.

Зачепило, що урочиста частина розпочалася не одразу, а трохи згодом. Гімн України виконання якого відбувалося не лише на сцені, але й в залі, люди підспівували молодим артистам. Першими привітали енергетиків вихованці дитячого садка «Альонушка».  Приємно було чути пісню: «Два кольори мої два кольори…» у виконанні вихователів  цього ж закладу. Тим більше, що ще рік тому дані виступи були лише в планах вихователів, не було костюмів та репертуару, а зараз … класно!

Потім нагороди … подяки … визнання! Але на мій погляд найцікавіше розпочалося після офіційної частини … коли більшість залу полишила свої місця, імениті гості роз’їхались … саме тоді почали виступати працівники станції вітаючи  своїх колег з професійним святом та вихованці музичної школи («Нотные бусинки»).

Працівниця канцелярії Трипільської ТЕС, якщо не помиляюсь  Дарина, чуттєво виконала композиції «Я піду в далекі гори…», «А ми українці…» … Працівники котлотурбінного цеху: Анатолій Яковенко та Анатолій Шульженко виконали українську народну пісню «Вечір на дворі»…

Загалом атмосфера в залі панувала  можна сказати, що  родинна! Підтримували бурхливими оваціями виступи працівників станції, дарували квіти виконавцям, один з яких, доречі, в кінці свого виступу розповів про одне зі своїх бажань, а саме – стати директором електростанції 🙂

Мої враження складені не з офіційних фактів, а з емоцій та відчуттів, що панували в залі: радості, захвату, невпевненості, мужності, віри в краще майбутнє … патріотизму. От що я відчула побувавши на святкуванні ДНЯ ЕНЕРГЕТИКА.