Кожен з нас виносить з війни якийсь урок. Хтось безпосередньо на полі бою, хтось збираючи допомогу військовим.
І, закінчившись, вона матиме ще довге відлуння в житті та серцях мільйонів українців, а особливо тих, хто безпосередньо брав участь у бойових діях. Декотрі з хлопців повертатимуться живими і неушкодженими, а буде й багато таких, життя котрих спотворить психологічна чи тілесна травма. Їм, як нікому, буде потрібне розуміння, підтримка і допомога.
На Трипільську ТЕС завітав військовий доброволець М.Бондарєв, котрий, звільнившись у запас та маючи відповідні навики мануального терапевта, хотів би займатися реабілітацією хлопців, які повертаються з фронту. Він поспілкувався з директором ТпТЕС П.Кравцем, працівниками станції.
М.Бондарєв, директор ТпТЕС П.Кравець та працівники станції
ДОВІДКОВО
Михайло Бондарєв народився в м.Севастополь у 1975 році, там же закінчував школу та працював в дитячо-юнацькій спортивній школі тренером, потім – в комітеті молоді та спорту в Києві. Батько Михайла – росіянин, але дідусь по маминій лінії родом з Кіровоградщини.
– Я бував на Кіровоградщині, коли їздив на змагання та працював у Києві, – розповідає Михайло, – але так склалося, що переїхав жити до Санкт-Петербургу. Минув час. Побачивши по телевізору події, що відбувались на Майдані, зрозумівши, що режим Кучми похитнувся і те, що українці дуже свободолюбива нація, вирішив, що маю жити в Україні.
– Ти зараз контактуєш зі своїми батьками? – запитав директор Трипільської ТЕС П.Кравець. – Як вони ставляться до твого вибору?
– “Воюю за хунту “– іноді вони так кажуть. А іноді з розумінням ставляться, поважаючи мій вибір.
– Як ти бачиш своє майбутнє?
– Я хочу, щоб ця країна все-таки припинила проливати кров своїх синів, не хочу, щоб знищувалась земля на Донбасі, яка дуже родюча, красива та перспективна, і не хочу, щоб люди втрачали здоровий глузд, як українці, так і росіяни.
Пов’язані записи: Виталий Сладкий – связист с Украинки
– А коли останній раз був у Росії?
– Майже рік тому, на день народження сина.
– Як вважаєш, люди в Росії зазомбовані пропагандою, чи нормально, з власної волі вірять в ситуацію на Україні, якою її там показують ?
– Розумом Росію не зрозуміти, як кажуть. В Санкт-Петербузі, наприклад, дуже багато людей, які вміютьмислити здраво, але є і зазомбовані як ви кажете. Москва та Пітер – різні міста в цьому плані.
– Як ти вважаєш, хто переможе?
– Хочеться, щоб наші діти, коли це закінчиться, не мали ненависті одне до одного.
– Ну а росіяни є на Донбасі чи ні? Бо Путін каже, що нема.
–Я думаю, що ті арешти росіян, котрі потрапили в полон, це підтверджують. Особисто я бачив полонених в російській формі. Однозначно, вони там є. Без них ці ДНР і ЛНР не були б організовані.
Пов’язані записи: Нагороди знайшли своїх ГЕРОЇВ
– А зброя? Танки?
– Теж постачаються.
– В тебе вистачить аргументів довести своїм батькам, які проживають в Росії, що сама Росія розв’язала і підтримує цей конфлікт? Чи в тебе інший на це погляд?
– Треба розуміти цю Росію. Вона не могла поступити по-іншому, напевно… Тому що в них присутня ця гординя – імперія і таке інше. І Крим, якщо ми б його так любили і тримались за нього, так би легко не відійшов, я вважаю.
Михайло Бондарєв разом з директором та працівниками ТпТЕС
– Які плани на майбутнє?
– Я хотів би залишитись на Київщині. Хочу організувати реабілітаційний центр.
Дякую українським жінкам. Вони дуже сильно допомагають. І формою, і берцями, і їжею. Цієї любові і співчуття іноді навіть більше, ніж хлопці можуть прийняти. Також дякую за ліки, котрі станція закупила для шпиталю.
Ось такий діалог відбувся з росіянином за національністю, але в душі українцем, який захищає ту землю, що для нього стала рідною.
Інформує “ДНІПРОВСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИК” № 12 (110) 9 липня 2015
1 Pingback