Хороші справи не потребують винагороди!

Кожен наш день – єдиний та неповторний, тому надважливо знати, як ти прожив цей день.

Життя має сенс тільки завдяки добру, зло ж зводить нанівець усі добрі справи.

Розповім одну історію з життя:

– Йшла я одного сонячного дня з присадибної ділянки, десь на середині шляху побачила та тротуарі обкладинку для телефону з двома відділами.

Відвела погляд та подивилася в різні боки — побачила чотирьох людей, які прямували доріжкою після мене. Вирішила, що треба взяти знахідку. З першого моменту, коли взяла в руки цю обкладенку, то витянула телефон і стала намагатися його розблокувати. Контактів на телефоні було багацько.

Мені здається,що добре було б якби на такий випадок в телефоні був би забитий хоч один із родичів: «Мама», «Батько», «Брат», «Сестра», «Дружина», «Чоловік» тощо. Як виявилося, якщо немає таких записів, то важко зорієнтувати до кого б подзвонити і сказати прознахідку телефону.

Врятував випадок, просто в чохлі почало щось дзвонити. Я подивилася і побачила там другий телефон (до речі, сказати обидва телефони були з серії: перший Nokia Experia, другий Nokia (не пам’ятаю яка модель, але така ж, як перша).

Я підняла слухавку і постаралася пояснити, що телефони втратив хтось і я б хотіла їх повернути, але бажано в цей день. Повідомила свій контакт і назвала своє ім’я для чоловіка, який телефонуватиме в майбутньому.

Пройшла майже чверть шляху і побачила людину на велосипеді, яка дуже напружено дивиться на обкладинку, яку я тримала в руках.

Я зрозуміла, що це — господар телефонів і віддала йому все.

– Що я Вам винен?

– Нічого.

P.S: Як показує практика, якщо ми щось знаходимо не своє, то потім доводиться втратити своє, але вже рідніше і у більших розмірах, ніж знайшли до цього. Не варто зазіхати на чуже. У нашому житті все буває. Я так само, як і ця людина, можу потрапити в схожу історію. Якщо таке трапиться, то хотілося б хоч трохи вірити в душі, що можливо і мені повернуть річ, яку я втратила. Потрібно допомагати не лише собі!