ВІЙНА, Діана Сухіх, Очима жінок

Ми стали біженцями в своїй країні,

Ми стали жертвами на своїй землі.

Стогне Батьківщина моя нині,

Та здохне мокшан у ній,

Хоче того чи ні.

Ми мусим через кляті ворожі ракети

Хапати дітей й чимдуж хоч куди.

Прощатись з близькими й з коханим,

Не знаючи, знову чи назавжди.

Дитина вже в курсі, що є сиреной,

Що брати в підвал і що пішки тре йти,

Що ліфтом не їдем, що зовсім не плачем,

Бо ми вже дорослі, а є й малюки.

Ми стали міцними, ми сильними стали,

Хоч вірим в добро й не хотіли війни.

Ми жили, як люди, звичайне все мали,

Поки не явилось лице Сатани.

Добро переможе! Я вірю, ми зможем!

Ми й будем господарями на своїй землі!

Та щоб те се стало, ми знаємо точно:

Хочеться миру? Готуйсь до війни!

27.02.2022

Д. Сухіх

Leave a Reply