ВІЙНА, Марина Куян, Очима жінок

ВОСЬМИЙ РАНОК ВІЙНИ, так?

Вже хочу зупинитись і не вести цей ранковий щоденник…

Але, допоки вона не скінчиться, буду…

Це мій спосіб нагадати собі, що війна є… і я є… я є в цій війні…

Щоденне “як ти?” змінилось на “я тебе люблю” та “живий?”…

І дуже гріє, коли на “живий?” отримуєш відповідь “цілий, Орел!”, а на “я тебе люблю” купу віртуальних поцілунків.

Як не дивно, висипаюся і сповнена енергії. Є сили працювати та допомагати чим можу, мабуть це теж мій спосіб заземлення в критичних ситуаціях? Хто знає (hmm)
Думаю, мої діти будуть мені вдячні за те, що замість тривоги, неспокою та нервовості я для них приклад зібраності, спокою та доброти? А може й ні?
Але точно впевнена: ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА 💛💙

Leave a Reply