ВІЙНА, Марина Куян, Очима жінок

П’ЯТНАДЦЯТИЙ РАНОК ВІЙНИ…

А вже так хочеться робити зворотній відлік: ЧОТИРИ ДНІ ДО ПЕРЕМОГИ (може трохи навангую?)))

Сьогодні спала лише дві години, бо день напередодні виявився доволі емоційним… занадто багато розчарувань… але то суто моє… зараз “кожен за себе” зустрічається так само часто як і “разом ми сила”… видихаю…

Перші п’ять хвилин після пробудження я не вірю в реальність того, що відбувається… якийсь сюреалістичний сон… хочеться якомога довше побути у цьому стані… але… дуже гарна психологічна техніка полягає саме у прийнятті ситуації та самосприйнятті себе у ній… ідинтифікуюся… приймаю…

Працюю… іноді буває важко, бо хочеться під ковдру, а не “вототовотвсе”…

Регіна знову з самого ранку інтенсивно наполягає на посмішці: мама вже ранок, посміхайся (ніколи не думала, що така фраза буде такою життєстверджуючою)… треба попрацювати над чарівною посмішкою перед люстерком… сама помітила, що мало посміхаюся і дуже змінився погляд…

А так, звісно ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА 💛💙

Leave a Reply