Довго не хотіла нічого з цього приводу говорити, але все ж вирішила – напишу. До багатьох не дійде, та я на це, зізнатися, навіть не розраховую.
Люди! У нас війна, а не новий політичний сезон!! Румуни допомагають українцям і просять поширювати їх контакти серед тих, хто потребує допомоги. Поляки допомагають і не просять, аби їм співали оди. Болгарський уряд не надто переймається українцями, втім волонтери мовчки пакують продуктові набори і роздають їх усім, хто приходить.
Можливо ще не всі у нас усвідомили, що таке взаємодопомога в умовах воєнного часу і тому досі намагаються мірятись тим, чим не потрібно. Але чим же мають керуватись люди, які ладні притопити тих, кого немає з ними на фотографіях, і накласти на них купу свого лайна?
Завжди дивувала здатність людей насрати
тобі на голову і в душу, а потім з невинним виглядом кліпати оченятами, роблячи вигляд, що це не лише не вони, а що й навіть гадки не мають, хто б це міг бути!
Альо! Отямтеся!
Зараз не вибори, де чим більше обісреш іншого, тим на більший рейтинг розраховуєш! Зараз, бляха, війна! І якщо ми не будемо людьми, то чим відрізнятимемося від паРаші?
Я дуже добре знаю тих, хто в мирний час завжди працював і надавав людям допомогу, і нині робить це, але мовчить….
То не робіть же театр з горя! Бо війна накрила усіх! Хтось гасить російську мразоту зі зброї, хтось стоїть на блокпостах, хтось автобусами і власними автомобілями евакуює людей з гарячих точок, хтось міг би лишитися в безпечному і тихому місці, але лишив там свою родину і повернувся сюди, але не кричить про це! Кожен на своєму місці і має на це право!
Тому перед тим, як відкрити рота, подумайте, чи ваш язик під’єднано до мозку!
+![]()
Leave a Reply