Україна – вільна та багатонаціональна країна…

Ловлю себе на думці, що все ж «нацики» – це про нас зараз.

Поясню. Україна – вільна та багатонаціональна країна, не затискалися у нас права меншин, релігія – на будь-який смак, мова – всі ми розуміли російську. Це країна вільних людей, людей, яким дали право і можливість обирати!

Що ж тепер? А тепер я не можу слухати спітч своєї знайомої російською в інстаграмі, де вона – дівчина з україномовної сім’ї, засуджує рускіх рускою мовою. Шо, блін?

Не можу зрозуміти «біженців», які запитують: а гдє в вашем горсовєтє очєрєдь? К кому обращаться?

А ці пости і месенджі…. Про вартість українського зеленого огурца з калинівки чого, блін, огурца? Якщо він – огірок.

Мене страшенно бісять російські мультики і «распаковки игрушек», які дивиться Мілаша щодня і я сварюся на неї. Та заблокуйте вже нарешті цей російський контент нашим дітям. Бо вони ж суфлери тих мультфільмів, словниковий запас російських слів – більший, ніж українських.

А ще церква… як можна молитися там, де кацапський батюшка благословляв йти вбивати?

Мова – це культура, культура нашої націі. Мова – це повага до ЗСУ. За що ми воюємо, якщо елементарно не можемо в розмові замінити «што» на « що», ну чи хоча б на « шо»?

Любите соловйову мову, «нє понімаєте жестокості русскіх» – а я не розумію вас. Говорити мовою вбивць – зараз точно не час.

Вільний народ – це той, що серед усіх варіантів запропонованих вибере своє, рідне. Мову, культуру, релігію, країну.

Нам бракує націоналізму!