без усіх родичів, не вдома. Дивне відчуття.
Паска – не Паска. Та найголовніше – в Україні, поруч Кудлик, хороші люди і скрізь наші – українці
Жену від себе думку про іншу країну, мрію про безпечність вдома. Обираю Україну і точно знаю, що зовсім скоро настане той день, коли я привезу Мілашу назад додому і настане звичне життя, стабільне і нормальне, ми запросимо багато гостей, приготуємо багато смаколиків і будемо святкувати ПЕРЕМОГУ. Закінчиться моє подвійне життя між Київською та Закарпатською областями
А поки сьогодні переймаємо західні традиції – соленої паски
Leave a Reply