ВІЙНА, Ольга Журавська-Товмач, Очима жінок

Вже два місяці як фото в телефоні інші

Не такі, які були раніше. Без червоної помади і посмішки, без шпильок-лодочок… ознак нормального цивільного життя.

За останні два дні надходжень на карту було:

4500 грн( Валя, Оксана, Тарас), вони поки залишаються в резерві та будуть використані відповідно до потреб звісно із звітом🇺🇦

На найближчі два тижні я беру паузу і закупівель проводити ніяких не буду, відповідно і доставок не буде. Чому?

Бо всі ми люди, і дітям треба батьки, у моїй ситуації Мілаші – треба мама💙💛🙏🏻 яка два місяці ніби і є, ніби і поруч, але її і немає😫 і якось так… при живих батьках вона з бабусею, яку, я сподіваюся, не виженуть з роботи ну і не «з‘їдять», як це у нас в Україні буває)

До речі, що там з механізмом? Хтось щось чув? Куди подіти дітей, чиї батьки мають бути на роботі або мобілізовані? Який вихід? З дітьми на роботу? Лишати вдома самих? Звільнятися( а за що жити?) Держава щось каже?

А далі… я повернуся до кросівок, берців, горки, оливки, розгрузок, тактичних речей і гуманітарки.

Все буде Україна! Бо без неї ніяк💛💙

Leave a Reply