ВІЙНА, У сусідів

Про білоруську солідарність з Україною

Переглянув запис празького інтерв’ю Світлани Тихановської «Сьогодні», де серед іншого було згадано роль білорусів у зупинці російського наступу на Київ.

Я, безсумнівно, погоджуся, що формулювання у конкретній пропозиції, яка у четвер викликала критику в українських соцмережах, могла бути більш вдалою («Багато в чому завдяки [білорусам] припинився напад на Київ з боку Білорусі»).

Водночас я не бачу ні в цьому інтерв’ю, ні в інших виступах СТ за останні два місяці бажання (або планів) знецінити героїзм українців чи «привласнити» білорусам перемогу над російською армією на Київщині.

В інтерв’ю йшлося про конкретну допомогу, яку білоруські диверсанти та активісти – нерідко ризикуючи життям та власним благополуччям – надавали українцям, щоб уповільнити рух російських військ, а також зробити неприйнятним для Кремля збереження військової присутності у південній частині Білорусі та на півночі України.

Чи був білоруський партизанський фактор єдиним, який зупинив настання військ РФ на Київ? Зрозуміло, що ні. Чи зіграв білоруський партизанський фактор істотну роль у уповільненні російської військової логістики та виграші часу для української армії та добровольців? Без жодного сумніву.

Тому я вважаю неприйнятним знецінення білоруської солідарності та будь-яких форм допомоги, яку Україні надають добровольці, волонтери та активісти з Білорусі. Більше того – заперечувати роль білорусів у уповільненні російського просування на Київ точно не входить до обов’язків Тихановської, яка обстоює білоруські, а не українські національні інтереси. Що, тим не менш, не заважає їй бути одним із найважливіших союзників Києва.

У гучному інтерв’ю СТ повторила все те, що говорять і українські, і американські політики та дипломати про роль білоруського руху опору. При цьому очевидно, що Тихановська та білоруські демократичні сили зробили принциповий вибір – вони є союзниками українців, а не росіян. Тому вони мають намір надавати допомогу першим, а не другим.

При цьому є дуже важливий аспект солідарності, про який багато хто чомусь забув за останні два роки. Коли хтось в Україні каже, що білоруси роблять «мало» чи «недостатньо» щоб допомогти південній сусідці у відбитті російської агресії, я пропоную поставити співрозмовникам [риторичне] запитання: а що зробили українці у 2020 році щоб допомогти білорусам, коли ті в поодинці намагалися зупинити диктатуру?

Зрозуміло, що українці не зобов’язані були допомагати білорусам або, тим більше, валити режим у сусідній країні, щоб полегшити життя своїм сусідам. Але якщо говорити про реальні прояви солідарності, відповідь на задане вище риторичне питання про українську допомогу білорусам у 2020 році, на жаль, буде зовсім не на користь української держави та українського громадянського суспільства порівняно з тим, що роблять білоруси для того, щоб допомогти Україні перемогти.

Більше того – у мене немає сумнівів, що якби в серпні 2020 РФ ввела частини Росгвардії до Білорусі для придушення протестів чи розв’язання громадянського конфлікту, представники української сторони так само самоусунулись би від надання допомоги білорусам, як це сталося без усякої Росгвардії.

Чому я вирішив обговорити цю тему? Бо іноді люди забувають, що білоруси підтримують українську боротьбу проти Кремля не лише тому, що чудово ставляться до українців та вважають агресію проти них несправедливою.

Білоруси допомагають Україні тому, що розгром РФ на українському фронті призведе до подальшого ослаблення Кремля та його маріонеткового уряду на території Білорусі. Це означає, що перемога Україні у війні проти РФ повністю вкладається у матрицю білоруських національних інтересів.

Беларускі Гаюн (Резервный)

Мова оригіналу російська. Переклад.

Leave a Reply