ВІЙНА, Очима жінок, Тетяна Ягодзинська

ЖАЛКУЮ…

ЖАЛКУЮ, що навчаючись в середній школі, де мовою навчання була російська, не мала змоги достатньо читати, говорити, думати, дебатувати українською. Втратила так багато часу.

Тільки з кінця 90-х освоїла українську ділову мову. Пишу виключно українською. Думаю майже завжди українською.

В побуті дуже намагаюся говорити тільки українською.

Але, коли читаю Стуса, усвідомлює, наскільки ж ще невідомою для мене є українська література.

Нажаль, багато і глибоко, детально вивчала чужих поетів, а українські, неймовірно глибокі, красиві, інтелектуальні і досі залишаються невідомими.

Василь Стус це глиба, безкінечність, сум і надія. Вивчаю і свідомо люблю українське. І всіх закликаю до того ж.

Leave a Reply