Завдання США та Великобританії на території пострадянського простору – конфлікт з росією? Або декілька суперечливих тез

Огляд основних подій білоруської пропаганди про війну в Україні за 18 травня

1) “Завдання США та Великобританії на території пострадянського простору – конфлікт з Росією“: аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень Алексей Авдонін.

Цитата:
“Їхнє основне завдання (США, Великобританії) – це не доля українського народу, а конфлікт з Росією, ослаблення економічне, військове, фінансове. Але вони бачать, що їхній маневр, їхній бліцкриг зазнав фіаско”.

Пропаганда продовжує наполягати, що Захід воює із Росією; що ця війна потрібна для ослаблення та знекровлення Росії. Російський пропагандистський наратив про війну багато в чому будується на запереченні та винаході складних конструкцій у ситуації, коли все можна пояснити набагато простіше. Наприклад, війна в офіційних російських (і білоруських теж) джерелах називається “спеціальною військовою операцією“.

Відбувається повне спотворення причини та наслідків подій, внаслідок чого для обивателя війна стає не нападом Росії на Україну, а незрозуміло чим.

2) “Українська еліта відчуває поразку”: директор агенції “Мінськ-Новини” Андрій Кривошеєв.

Цитата:
“Цей сценарій (розпаду України) реалістичний. На жаль, для України та українського народу. Якщо раніше це польський політичний, геополітичний реваншизм – увійти обмеженим контингентом, віджати собі ті області, які до 1939 року і так входили до складу імперіалістичної Польщі, то тепер про це говорять і військові генерали. І що найжахливіше, про це говорять і українські політики. Це маркер того, що українська еліта відчуває поразку”.

Польща постійно фігурує як вигодоодержувач війни за рахунок можливої ​​реалізації своїх нібито територіальних претензій на Західну Україну. З вуст пропагандистів не звучить жодних інших мотивацій, крім історичної – мовляв, Західна Україна була у складі Польщі до 1939 року. Але за такої історичної логіки Білорусь може, наприклад, виставити територіальні претензії на Смоленськ – Росії, Білосток – Польщі та ін. Так, протягом історії кордони держав змінювалися. Але чи це може бути мотивацією для початку війни? Що стосується Росії – так, безумовно. У разі інших країн – безперечно немає.

3) “Країни Заходу грабують Україну та український народ“: політолог Алексей Дзермант.

Цитата:
“Україна готова за непридатними цінами віддати це все або за зброю, або за якісь корупційні гроші частини еліт, які дадуть добро на це вивезення“.

Міркування про “Грабежі Заходом України” звучать дещо дивно на тлі задокументованих фактів мародерства російських солдатів на окупованих частинах України, коли викрадалися від унітазів до автомобільних акумуляторів та алкоголю.

Наратив про “грабіж” поширюється у контексті інформації про вивезення українського зерна на Захід. Проте ситуація виглядає дещо іншим чином. Так Росія заблокувала морські порти України, через які до війни експортувалося зерно. Нагромаджені запаси зерна практично неможливо вивезти автомобільним транспортом. Через Білорусь залізничним транспортом також поки що неможливо вивезти зерно. При цьому Росія вже експортує українське зерно, нібито воно своє.

Усі розглянуті вище тези/заяви є дзеркальним відображенням того, що робить Росія:
1 – Росія сама поставила завдання вплутатися в конфлікт з Україною та всім світом.
2 – Росія намагається повернути у сферу свого абсолютного впливу та контролю території колишнього СРСР.
3 – Росія відвертого грабує та експропріює власність, що належить Україні.

А білоруські пропагандисти продовжують намагатись видавати бажане за дійсне.

@Hajun_by

Беларускі Гаюн (Резервный)
Мова оригіналу російська. Переклад.