Блоги, ВІЙНА, Максим Віннік

А світ, неначе дім…

Будинок сміху чи жалю- ти сам тут

можеш обирати…

І двері в тім будинку, ти можеш донесхочу відкривати…

Там є кімнати, різні… малі й великі,

є чорно-білі, в яких печаль живе і смуток… а є такі, в яких ти розквітаєш,

і день за днем туди ти заглядаєш…

Вражає те, що є кімнати, де був наповнений ти щастям, теплом

огорнутий, і колір… там був палкий та яркій колір!

А де він зараз, помер… стух та зник…

Там зараз, чорно-біле марево, і привід…

безтілесний, блідий привід…

Життя вирує! Ти рушиш далі.

Нові етапи, нові кімнати…

Шукаєш світло, і колір яркий.

Знаходиш двері, нові скрижалі…

А шлях до мрії, лежить крізь пекло

І ти готовий, і всі хто поруч

Ми йдем разом, а сонце- вказує дорогу…

Leave a Reply