Огляд основних подій білоруської пропаганди про війну в Україні за 22 травня
Сьогодні найзнаковішою подією в інформаційному просторі стала заява держсекретаря Ради безпеки Олександра Вольфовича про дії в Білорусі українських диверсійно-розвідувальних груп:
“Дивіться, що діється на південних рубежах Білорусі, на території колись дружньої нам братської України. Сьогодні угрупування збройних сил на рівненському напрямку становить близько 10,5 тис. осіб, на чернігівському – 4,5 тис., на київському – понад 5 тис. Йде інженерне обладнання ділянок українського кордону вздовж наших південних рубежів. Мінування, здійснення завалів, дія диверсійно-розвідувальних груп, зокрема із заходом на білоруську територію”.
Можливо, політичне висловлювання Вольфовича варто трактувати у контексті чергової зустрічі Лукашенка та Путіна. Після визнання фактів заходу українських ДРГ на територію Білорусі і до озброєних провокацій недалеко. Запитань багато, відповідей мало.
Загалом військова риторика давно присутня на білоруському держТВ. А тут справдилася мрія пропагандистів: Україні доводиться мати військове угруповання на кордоні з Білоруссю. Вольфович сором’язливо замовчує, звідки ж у України виникла потреба прикривати свій кордон із Білоруссю. Та й прихильникам влади треба пояснювати, чому армія так активно використовується для прикриття кордонів Білорусі. Питання може знову загостритись зараз, коли до армії прийшов новий призов терміновиків. А тут уже й відповідь на питання родичів солдатів, чи можуть їхніх дітей/синів/чоловіків відправити посилювати кордон, готовий. Так, можуть, бо Україна точить зуби та вила, щоб напасти на Білорусь.
Білоруська пропаганда також продовжує розповідати про страхіття життя в Україні. Ділимося думками та інсайдами доктора юридичних наук, професора Станіслава Князєва:
- “Там люди бояться не лише сказати, а й подумати, бо це може призвести до миттєвої смерті. Адже ці націоналісти стріляють, не роздумуючи. Вони на вулиці вбивають людей, які проти них нічого не сказали”.
Нарратив виходить чітким і зрозумілим: саме українські нацики вбивають мирних жителів за “мыслепреступления” або за обличчя, що не подобалося, а не російські окупаційні війська. Але якось жили люди до 24 лютого, без масових страт і розстрілів мирних жителів. І чомусь після початку “спецоперації” міста стали руйнуватися, а мирні жителі – знищуватись. Така логіка могла б мати місце, якби, наприклад, проти української влади підняли збройне повстання, яке українські силовики втопили в крові. Але ж пропагандисти про це не ведуть.
Ще теза про погане життя в Україні може мати інше завдання для внутрішньої авдиторії: падіння рівня життя, інфляція та економічні проблеми виглядатимуть дрібними проблемами на тлі страт і розстрілів у сусідній країні. Отже, потрібно терміново починати любити відкрито та щиро вождя. Бо буде як в Україні!
Журналісти держТВ продовжують працювати у Маріуполі. Із сюжету можна дізнатися:
- про українських нацистів із полку “Азов” (є кадри з бомбосховищ “Азовсталі” та бази полку в Юріївці під Маріуполем);
- що наявність ОЗК у бомбосховищах “Азовсталі” свідчить про можливі провокації нацистів із застосуванням хімічної зброї;
- як українські нацисти готували диверсію на Чорнобильській АЕС та хотіли підірвати Каховську ГЕС, але російські військові це запобігли;
- як Росія привозить та роздає гуманітарну допомогу мешканцям Маріуполя;
- чим погана демократія, як класно жити в Білорусь і що Лукашенко – молодець.
Сюжет побудований у повній відповідності до базових установок, які російська пропаганда транслює про війну в Україні. Хочеться звернути увагу на те, що не змогли пропагандисти обійтися без похвали на адресу Лукашенка. Який він молодець, господар і як у Білорусі щасливо жити. Щоправда, 96% українців негативно ставляться до Лукашенка (гірше за рейтинг лише у Путіна).
Одним словом – куди не кинь, а “бліцкриг” Русі-матінки проти України був просто необхідним.
@Hajun_by
Беларускі Гаюн (Резервный)
Мова оригіналу російська. Переклад.
Leave a Reply