Військовий експерт, радник міністра оборони України Олексій Копитько, який разом із групою «Інформаційний опір» (ІВ) бере уроки похоронної географії орків, повідомляє, що часом натикається на дуже цікаві сюжети.
Ось, наприклад, Фершампенуаз. «Погодьтеся, це звучить гордо! – зауважує експерт. –
Коли я побачив у списку населених пунктів, де публічно поховані російські окупанти, село Фершампенуаз у… Челябінській області, одразу запідозрив недобре. При детальному розгляді проявився сюжет, який відображено на картинці (як орієнтир – місто Магнітогорськ).
З’ясувалося, що під час активної колонізації південного Уралу на початку 1840-х років російський імператор Микола I наказав заснувати низку опорних фортець. Заснував він їх пачками. Щоб довго не мучитися із назвами, було вирішено називати ці поселення на честь місць бойової слави російської зброї. Як наслідок, у 1842-1843 роках – на честь 30-річчя перемоги над Наполеоном – було започатковано кілька поселень, куди переселили козаків-нагайбаків (православні татари).
Фортеці було названо на честь населених пунктів Франції, де відзначилися російські війська: Париж, Фершампенуаз, Ансі, Кассель. Тоді ж з’явилися поселення Остроленка (битва 1831 року при придушенні польського повстання), Куликівка (Куликівська битва) та ін. Поки найцікавіше: село Порт-Артур (1904-1905), Березинського (1812) сільського поселення Чесменського (битва 1770) району. Є поселення Балкани та Требія (єдина мені відома аналогія – битва часів другої пунічної війни. Коротше, по карті Челябінської області можна вивчати історію воєн).
Так, якщо дивитися крізь призму назв – то виглядає дуже пафосно. Але якщо спуститися на землю і подивитися фото/відео з тих місць, то з часів Миколи I не так, щоб дуже багато змінилося … »
Щодо даних, які систематизує група «ІС», станом на вечір 23 травня зафіксовано 2810 російських окупантів, яких публічно поховали або офіційно визнали мертвими. Похоронки прийшли вже мінімум до 1692 населених пунктів.
Тенденції колишні: у Москві (12,5 млн населення) визнали 7 знищених, у селищі Кяхта (Бурятія, «дірка» на кордоні з Монголією, 20 тис. осіб населення) – 9 публічних (!) похоронів. У місті Ізбербаш (61 тис. населення, Дагестан), де дівчинка на випускному крикнула «Немає війні! Путін – чорт!» – 5 публічних похоронів.
“У російських пабликах бравади вже значно менше“, – резюмує Олексій Копитько.
Медиаоборона
Мова оригіналу російська. Переклад
Leave a Reply