Очима жінок, Тетяна Ягодзинська

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, РІДНИЙ КИЄВЕ

– МОЯ НЕЗЛАМНА СТОЛИЦЯ, МОЯ ЮНІСТЬ, МОЯ НАДІЯ ❗❗❗

Ліна Костенко:

Я виросла у Київській Венеції.

Цвіли у нас під вікнами акації.

А повінь прибувала по інерції

і заливала всі комунікації.

Гойдалися причали і привози.

Світилися кіоски, мов кіотики.

А повінь заливала верболози

по саме небо і по самі котики.

О, як було нам весело, як весело!

Жили ми на горищах і терасах.

Усе махало крилами і веслами,

і кози скубли сіно на баркасах.

І на човнах, залитими кварталами,

коли ми поверталися зі школи,

дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами

балкончиків причалені гондоли.

І слухав місяць золотистим вухом

страшні легенди про князів і ханів.

І пропливав старий рибалка Турухан.

Труханів острів… острів Тугорханів…

А потім бомби влучили у спокій.

Чорніли крокв обвуглені трапеції.

А потім повінь позмивала попіл

моєї дерев’яної Венеції.

Вірю в ЗСУ❗Вірю в Україну ❗Вірю в українців ❗

ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ?💛💙

Leave a Reply