Обзор основних заходів білоруської пропаганди про війни в Україні за 1 червня.
98 днів тому Росія напала на Україну. Уже загинули тисячі людей, продовжуються важкі бої на фронті. Стерті з лиця землі цілі міста. Мільйони українців були вимушені виїхати з країни.
Але все не даремно. Адже зараз проходить спецоперація з порятунку України. І другого варіанта не було. Слово пропонується співробітнику Інституту соціології НАН Білорусі Николаю Щёкину:
“Українське товариство підійшло до останньої межі своєї катастрофи. Існування українського народу на карті світу під загрозою. Спецоперація проводиться, щоб зберегти Україну, її народ».
«Спецоперація в Україні – вимушений захід. Ми починаємо розуміти, як далеко США і НАТО зайшли в Україну, яке коріння впустив там нацизм, наскільки одурманене суспільство. З ним зараз відбуваються страшні процеси”.
Дивовижно, звичайно, звучать слова про “зберегти народ” застосовані до війни на винищення цього самого народу заразом з фізичним знищенням цілих міст, економіки та інфраструктури країни. Чим далі пропаганда висвітлює війну – тим більше прослідковується логіка домашнього ґвалтівника, який тероризує та знущається над своєю сім’єю, намагається самоствердитися, побороти свої комплекси і намагається отримати до себе любов домашніх. А сім’я тільки й мріє, щоб ґвалтівник помер або потрапив за ґрати. Напевно це найпростіша та зрозуміліша метафора, якою можна описати логіку розпочатої війни росії, і її висвітлення рос/біл пропагандою.
Можна погодитися з автором, що Україну підштовхують до «останньої межі своєї катастрофи». росія своїм вторгненням ставить питання ребром подальшого існування українського народу і держави України. Саме росія ставить «під питання» існування на політичній карті світу держави України, 9 років методично відриваючи шматки її території.
На адресу США, НАТО, країн Заходу постійно звучать звинувачення, що вони винні в продовженні конфлікту. Головним чином – за рахунок постачання зброї та надання іншої військово-технічної допомоги. Така позиція повністю укладається в Modus operandi домашнього ґвалтівника. Якщо жертва почне жалітися в міліцію/поліцію, яка прийме якісь міри (наприклад, посадить дебошира на сутки) – він теж буде ненавидіти державу, яка заважає йому знущатися зі своїх жертв. Нічого не нагадує?
Загалом, всі ці спекуляції на фоні постачання Заходом зброї Україні зі сторонами пропаганди виглядають досить дивно і непослідовно. Як відомо, жертви з боку громадянського населення України, всі ці удари по житлових будинках/лікарнях/школах/музеях – справа рук ВСУ. російські солдати так не вчиняють, вони святі і володіють найдосконалішими методиками наведення артилерії, яка б’є без промаху. Да і взагалі, “солдат дитини не образить”.
Але якщо подивитися на питання з позицій білоруської/російської пропаганди, можна прийти до висновку, що чим більше в Україні сучасної та високоточного зброї – тим більш точно ВСУ може наносити удари по українських містах і селах, таким чином добиваючись ефективного винищення своїх громадян та руйнування усілякої інфраструктури.
Виходить, що постачання зброї має надихати пропагандистів. Але чомусь радіти якось не виходить. Можливо тому, що зброя що надходить ефективно спалює танки/БТРи/БМП і знищує заблукалих на навчанні бурятів?
Білоруська пропаганда – дивний предмет. Логіки немає, змісту немає.
@Hajun_by
Беларускі Гаюн (Резервный)
Мова оригіналу російська. Переклад.
Leave a Reply