Oксана Зазуліна, ВІЙНА, Очима жінок

Зруйноване дитинство 2022 року

– Мені десять. Я жила в Маріуполі.

– Мені шість. Я жив у Чернігові.

– Мені три. Я жила у Гостомелі.

– Мені чотирнадцять. І я жив у Києві.

– Я вцілів і тепер живу в Любліні.

– А я дивом опинилась у Львові.

– Мене прихистили в Берліні.

– А я досі сплю в тернопільській школі.

– Моя могила у дворах Ірпеня,

– А я так і лишивсь під Макаровим.

– А я тихе сумське янголя,

– А я без руки. Мені поталАнило.

– Я ніколи не побачу тата і маму.

– А я загубилася в потязі.

– Моєї школи позавчора не стало.

– А я сплю в зимовому одязі…

– А я народилась в метро!

– А мене з вогню виніс воїн!..

– А мені прилетіло в вікно,

Але мама накрила собою…

Вони говорять хором

До світу, до зброї, до неба,

Вони похлинулися горем

І дивляться, ворог, на тебе.

Світлана Фіялка

“Зруйноване дитинство 2022 року”, Вадим Луцький

1 червня – День захисту дітей.

Оксана Зазуліна

Leave a Reply