Обзор основних заходів білоруської пропаганди про війни в Україні за 4 червня.
Надання
«Всі розуміють, що домовлятися з Зеленським немає сенсу. Тут він обіцяє на виборах припинити війну – він її не припиняє. Він дає обіцянку підтримати Мінські домовленості – вони розвалюються. А А.Гутерріш говорить з людиною (з Лукашенко), який відповідає за свої слова. Так, зерно необхідне, щоб у світі голод не настав. І Президент йде на це виважено, розуміючи важливість рішення”.
Ну так, звичайно. Людина, яка давала клятву, що ніхто і ніколи з території Білорусі не нападе на Україну, після чого настало 24.02.2022 – явно відповідає за свої слова. Ну а Зеленський виходить – не людина слова. Тому що … росія вирішила віроломно напасти на Україну. “Пацан сказав – пацан не зробив”. Логіка, безумовно, “ущербная”, но яка є.
Ще варто звернути увагу, що режим Лукашенко намагається отримати прибуток з штучно (і абсолютно свідомо створеної) «зернової кризи». Тільки через пропозиції вирішити самими вже створені проблеми є надія звернути на себе увагу і спробувати налагодити хоча б якийсь діалог із Заходом. Така стратегія, такі життєві принципи. Ну а пропаганде – черговий привід розповісти про геніальні здібності “великого кормчего”.
Пропаганда дуже активно працює по темі українських біженців в Європі. Основна ціль – донести до споживачів інформацію, що біженцям в Європі дуже погано. Своїми думками на цей рахунку вирішив поділитися і голова Білоруського товариства «Знання» Вадим Гігін:
“Оглушливий тур українських біженців по містах і вісям ЄС шокував обивателів. Там з радістю починають відмовлятися від мір підтримки цих біженців. Тане громадська підтримка військової допомоги Україні».
Ситуація виходить така. Пропаганда малює жахливі умови життя біженців з України в ЄС у ситуації, коли у самій Білорусі населення, м’яко кажучи, багатшим не стає. І розповідає, які “кисельні береги та молочні річки” чекають на біженців з України, які приїхали до Білорусі. Слід зазначити, що тема біженців дуже непроста. У різних країнах та у різних людей може складатися різна ситуація. Варто пам’ятати, що людям довелося переїжджати за умов війни, загибелі близьких, руйнування своїх будинків. І їхати в чужі країни, без підготовки, знання мови та інш.
За офіційними даними, з початку війни до Білорусі приїхало понад 30 тис. громадян України. У країни ж ЄС – рахунок йде на мільйони. При цьому білоруська влада назвала 30 тисяч біженців “дуже активним потоком“. Страшно собі уявити, як би влада змогла впоратися з ще більшою кількістю людей – як, наприклад, це було в Польщі. Відповідь тривіальна – погано і ніяк. Роботу з біженцями весь світ чітко побачив минулої осені на білорусько – польському кордоні. Максимум, на що можна було розраховувати – це заселення на склад та фургончик із шавухою.
Варто зазначити, що останнім часом не публікуються (або публікується дуже мало) бравих матеріалів про зібрану допомогу для біженців. Декілька коробочок для фотозвіту. Показуху відпрацювали – а там хоч трава не рости.
У сухому залишку головне – показати, як погано жити там, і як класно у нас.
@Hajun_by
Беларускі Гаюн
Мова оригіналу російська. Переклад.
Leave a Reply