ВІЙНА, Очима жінок, Тетяна Ягодзинська

102 ДНІ ВІЙНИ

Сьогодні вранці зустрілась із жінкою із Слов’янська, яка разом із родиною вимушена була тікати від війни. Разом із чоловіком вони мої колеги – енергетики. Одразу в ній розпізнала людину, яка щойно перейшла на українську. Я запропонувала говорити російською, якщо їй буде зручніше, у відповідь почула – «Ні. Я принципово говорю українською». Ця громадянка зробила мій день. Слов’янськ – це Україна. Донбас – це Україна.

Останніми днями розмірковую на тему «100 днів війни». Питала себе, що відбулось чи змінилось в мені, як особистості за ці страшні 100 днів. Вирішила поділитись своїми думками, висновками, почуттями тезисно, щоб не займати багато часу моїх друзів, читачів.

✔️ Подібне пережила в 2014 році. Встояти, не втратити себе дозволили робота, волонтерство – турбота про інших. Волонтерство для мене – не проект, це стан душі, потреба допомогти, підтримати, захистити, втішити своїх співгромадян. Це мені потрібно.

✔️ Війна нікого не змінює, лише підсилює, загострює певні риси людей. Совісна людина залишиться совісною, негідник (нажаль) залишається негідником. І не треба сподіватись на інше, це небезпечно, адже настане розчарування.

✔️ Обов’язково ❗дехто із людей здійснює вчинки, яких від них не очікуєш. Відношу це до незнання сутності цих людей. Знаю «патріотів» чи «активістів», які відсиджуються в «льохах». Знаю чоловіків та дівчат, які застосували зусилля не для отримання «броні», а щоб її позбутись і захищати нас у війську. Дратує, коли «патріоти» та «активісти» із «льохів» коментують, дають оцінку та поради тим, хто не «в льохах». Жодним чином не відношу це до жінок, які рятують наших дітей, найбільший скарб нації☝️ Тут цілком підтримую і вважаю за єдино правильне рішення, навіть за місію🙏

✔️ Мене вже не засмучує наявність колоборантів, зрадників, егоїстів. Вони є, як і у будь-якій іншій нації. Знаю напевне, їхня кількість мізерна. Наприклад. Дві ситуації – Захисники із «Азовсталі» («Азовці», нацгвардійці, спецпризначенці, прикордонники, поліцейські) та зрадники-поліцейські, які переходять на сторону ворога. Я обираю Захисників із «Азовсталі», вони для мене у цьому конкретному випадку є представники нації, так я сприймаю Маріуполь та його жителів.

✔️ Не чекаю швидкого закінчення війни. Нехай буде сюрприз. Так легше.

✔️ Країну треба відбудовувати та розбудовувати. Щодня, по краплі, кожен на своєму місті. Не маємо права розраховувати лише на допомогу заходу.

✔️ Вірю беззаперечно у Збройні Сили України ❗Сьогодні вірю кожному генералу, лейтенанту, рядовому.

✔️ Вірю в єдність війська та тилу. Маю честь, як і десятки мільйонів українців, бути частиною цієї єдності – нам не треба багато пояснювати чи вмовляти один одного, що треба допомогти. Це діє так – військовослужбовець каже «треба», тиловики, як мурахи, починають вирішувати це «треба» і у короткий період вирішують. Без пафосу чи розголосу. Хочу принагідно подякувати небайдужим громадянам, які вчора вирішили кілька таких «треба» – Шевченко Олексій Геннадій Говдь Олександр Заярний Агнеса Олкова-Михницька

Розумію, Україна більше ніколи не буде такою, як раніше. Але, головне – Україна буде❗ Українці будуть❗Нас багато в світі❗

На фото – квіти України.

Тетяна Ягодзинська

Leave a Reply