ВІЙНА, Марина Куян, Очима жінок

Як воно, коли поряд немає коханих людей

коли в шафі немає улюблених речей, коли в магазині не знайти звичної їжі?

Знаходимо нових друзів, звикаєм ходити кожен день в одних тих самих шортах та смажити котлетки з інших інгредієнтів…

Гори навкруги схожі на наші Карпати… навіть рослинність та сама… от чекаю поки суниці дозріють… такі, як у лісі рідного села…

Навчилася не сумувати… виходить добре… лише іноді погляд стає “відсутнім”… тоді я там, вдома, де немає війни…

Але я буду жити далі, бо я собі пообіцяла…

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА 💛💙

Марина Куян

Leave a Reply