ВІЙНА, Марина Куян, Очима жінок

Як воно, коли тобі кожен Божий день прилітає навіть від малознайомих людей?

Чесно кажучи Не Зер ГУД…

Що там казали: щоб розуміти шлях іншої людини треба взути її взуття і пройти її стежкою?
Так от, ніхто, навіть найближчі, не в курсі яке на мені зараз взуття: чи то 17 см. шпилі від Луї Вітона у яких дико ниють ноги але ти почуваєш себе граційною та жіночною, чи то улюблені кроси від Кельвіна Кляйна у яких ти за день пробігаєш кілька десятків км. та навіть не відчуваєш подоланого шляху, чи то гумові чоботи мейд ін ФігЙогоЗнаєДе які на 2 розміри менші і ти ввечері лікуєш натерті мозолі???
Хто Ви, випадкові але такі настирні судді, які вважають що мені конче необхідно знати що кожен з Вас думає про мене???
Чому кожен мій ранок починається з осуду???
Звідки Ви знаєте де я сьогодні потрібніша???
Які інститути треба закінчити щоб вважати себе експертом???
І взагалі: звідки у Вас стільки лайна???

Якщо що, то усі запитання риторичні…
Наразі чорний список поповнюється з арифметичною прогресією…

А я буду жити…
Ну і ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА 💛💙

Leave a Reply