Знаєте, складно збирати посилку на «0» для чоловіка

знаходячись за 1000 кілометрів від дому. Складно, але можливо! Якщо з тобою ЛЮДИ.

Ні, їм не дають орденів за заслуги перед ЗСУ (і напевно й не дадуть), але їх вчинки варті більше, ніж медалі.

Якось дивно було би не подякувати їм, але я це зроблю ще й особисто. Просто про їх реальні справи не напишуть у ФБ і не кинуть цей пост у рекламу, щоб зробити більше охоплення. Тому хто, як не я!

Родина Макодзеби Бориса Івановича і Наталії Олексіівни, кум Сергій (його прізвище надто відоме, щоб його називати😀), Мирослав Чайковський – долучилися до збору посилки фінансово і фізично. Бо коли твої руки і ноги з тобою, інші потрібно шукати в Обухові.
Petrichenko Lena у цій історії відіграла не лише роль комунікатора з тими, хто принесе, хто відвезе, але й організувала для мене пошук необхідних товарів. + я впевнена, що навіть не потрібно їй пояснювати, як підписати чи правильно спакувати, бо від початку війни вона знає, що робити.

Ордени і грамоти – то папірці і цяцьки, які ви навряд чи заберете з собою, коли потрібно буде рятувати сім’ю. Справжні заслуги перед ЗСУ здобувають наші хоробрі чоловіки, що зі зброєю в руках пішли у пекло; здобувають ті, хто лишився і робить усе можливе ДЛЯ ЗСУ.

Піар – то таке, а людиною потрібно бути завжди, а не на фото.

Дякую вам, ЛЮДИ!

Діана Сухіх