МИСТЕЦТВО, Очима жінок, Світлана Сирота

Халхідіки 2022

Коли душної ночі зовсім несила,
Я заходжу на сайт нерухомості Греції.
Обираю там віллу, яку б купила.
Яку ми б купили. Коли це минеться.

У вузькому провулку старовинне каміння,
Піч мурована, слоїки з-під вина.
Ми побілимо стіни, а двері – у синє.
Кілометр до моря, ну максимум – два.

Буде літо повільним, оливки – великими,
Ти кунятимеш в затінку після обіду.
Я читатиму поруч, або говоритиму.
Або сяду на ровер і в місто поїду.

Біля моря, де люди жили з богами,
Ми, як боги, голі і первозданні,
Будем пити метаксу ще на сніданок,
І кохатись, і спати, і гоїти рани.

Щоб хоч трохи стихло і відболіло:
Коли світ котився просто в безодню,
Я трималась за стіни старої вілли
Із окрайцем моря на горизонті.

Світлана Сирота

04.08.2022 р.

Leave a Reply