Ольга Журавська-Товмач, Очима жінок

Привіт, відпустка!

Емоційне вигорання і бажання просто відіспатися. Вдома…в піжамі… обіймати подушку і ходити з гулею на голові.

Розкажу вам про те, чим займаються працівники міськради🤫

Насправді…це хард ворк і гора папірців, які треба прочитати, написати, відповісти, підписати, вникнути, пояснити. 70% з них – формальність, але держава каже « Треба!!!» і ти щодня виконуєш це треба, бо такий порядок, інакше ніяк🙈ти робиш це з 8 до 17, щодня. Але, о 17 твоя робота переноситься додому читанням змін до законів, порядків, постанов, моніторингу практик. Ні, я не скаржусь. Це мій вибір, тому я не змінюю сферу діяльності поки, але курс IT вже купила і стартую у вересні.

Спіймала себе на думці, що я стала якоюсь беземоційною, холодною, важкою і «колючою», пустійно в стресі і думках: як? Чому? Для чого? А ще ось це. І це.

І найгірше… я не можу себе зупинити. Це якась «ерор 93». Не подобається мені цей стан.

Іноді, читаю у фейсбуці як солодко «обсмоктують» працівників міськради, рахують їх зп… і тут мимоволі розумію, що майстер манікюру (в жодному разі не применшую важливість цих святих дівчат) пиляючи нігті заробляє більше, ніж людина, яка несе персональну відповідальність за своє рішення на рівні громади. Більше, Карл🤯

А тепер про висновок цього вечора:

Я просто хочу заміж😂

і в декрет.

Надовго.

Терти меблі і фарширувати перець. І щоб більше ніякої гуманітарки і війни, ніякої залізної Олі🙏🏻

Боже, я ж не прошу нічого матеріального. Все ж так просто.

До речі…. Завтра велике свято, а тому цей пост народився, коли о 22:00 я вирішила спекти пиріг🙄 починаю думати, що слова мого колеги про «Поранену рись» не просто слова.

Рік тому відпустка була іншою…

Ольга Журавська-Товмач

Leave a Reply