Очима жінок, Тетяна Ягодзинська

УКРАЇНА ГОТУЄТЬСЯ ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!

Кілька разів раніше сама, пізніше вже із дитиною, відвідувала музей ВВВ, не втримувала сліз під час огляду експозиції «Неоголошені війни», бо афганська авантюра випала на долю мого покоління. Особисто знала хлопців, які звідти повернулись або не повернулись. І все ж таки, всі ті події виглядають блідо, якось кіношно, на фоні сьогоднішній подій. Війна русні проти України на тепер – такого жаху не можна було навіть уявити.

Весь час згадую сирійського хлопчика, який мав поскаржитись Аллаху на російських вбивць. Ми всі тоді не зрозуміли про що казала ця дитина. Виходить так, що світ, і ми в тому числі, залишилися байдужими. І війна прийшла до нас.

Змішані відчуття мала сьогодні, коли роздивлялася підбиту техніку русні, – танки, БТР, сонцепек, гради, інше, назви чого нормальна цивільна людина не мала би знати, виставили на Хрещатику для огляду.

Погоджуюсь із блогером (не зафіксувала хто саме сказав), що тільки у такому вигляді русня може прийняти участь у параді на Хрещатику.

Засіла одна думка, одне питання, як може людина протистояти цій навалі, цьому металевому та вогняному тиску?

Що відчуває, про що думає, чого боїться, про що згадує наш український солдат, коли все це суне?

Сила духу, міць, особистий подвиг кожного нашого захисника – поза розумінням, за межами звичайного, над буденним. Подвиг. 🙏

І все ж таки, ця навала була зупинена, спалена, знищена, і більше ніколи і нікому не зашкодить.

Ми точно маємо про це думати, пам’ятати, зробити правильні висновки. Щоб ніколи знову – ні в Україні, ні в Сирії, ні будь де. Цивілізованний світ має бути солідарним.

Ця руснява зараза має зникнути.😡😡😡

Тятяна Ягодзинська

Leave a Reply