Але почну здалеку…
Що для Вас стрес та яке він має відношення до харчової поведінка?
Для мене особисто стрес – то оверзашквар і, зазвичай, це реакція на зовнішні подразники (на гамнюків різних типу русні)…
А от як пояснити реакцію на стрес з точки зору фізіології? ? Мозок, сприймаючи загрозу, сигналізує наднирникам виділяти гормони стресу — адреналін і кортизол.
Наче такі нормальні собі гормони та нейромедіатори, правда? Вони покликані «привести у бойову готовність» наш організм під час стресу але і вони ж приводять до порушень природної системи харчування…
Це я зараз про що???
Про підвищене бажання зжерти усю «запрещенку» в найближчому маркеті: коли ми хаотично купуємо чіпси, нутелку, крекери і от ту от салямі з верхньої полиці… бо, так от воно працює, що саме ці продукти тимчасово надають найбільше енергії та задоволення 
Або, з точністю да навпаки, ми втрачаємо (повністю або частково) апетит: організм наче завмирає в очікуванні чогось… Часто саме така реакція виникає на стадії виснаження від стресу… 
Ну і є класика жанру: імпульсивне харчування – хаотичне та нерозбірливе… Коли ви «знаходите себе» на кухні опівночі з банкою маминого полуничного варення в одній руці та шматом шинки в іншій… 
Знайомо?
Думаю багатьом з нас точно… особливо зараз, коли ми всі в стані «перманентного стресу»…
Хочете знати як з цим жити?
Пишіть…
Далі буде…
А я поки піду поїм…
Buen provecho 
Leave a Reply