Цій картині вже понад десять років, але для мене вона — як живий щоденник того часу. Я створювала її тоді, коли на душі було дуже важко. Знаєте, бувають періоди, коли слова не допомагають, і тоді руки починають шукати роботу, щоб просто вгамувати думки.
Це повна зашивка бісером. Тисячі дрібних скляних краплинок, кожну з яких я пришивала протягом кількох місяців. На ній зображені двоє вовків на передньому плані, а вдалині — зимовий ліс, гілки дерев, вкриті інеєм. Вовки — це про вірність, внутрішню силу та здатність вистояти в будь-яку завірюху. Поки я працювала над кожним стібком, я ніби вчилася у них цієї витримки.
Чому я ніколи її не продам, хоча гості моєї кімнати постійно про це просять?
По-перше, у цю роботу вшито надто багато моїх тодішніх переживань, які зрештою перетворилися на спокій.
По-друге, я чесно зізнаюся сама собі: навряд чи я колись знову знайду в собі стільки терпіння, щоб повторити такий подвиг.
Це був особливий стан душі, який зафіксувався під оргсклом.
Сьогодні вона нагадує мені: якими б холодними не здавалися «хащі» навколо, терпіння і праця допоможуть створити щось справді прекрасне.
Leave a Reply