ми поспішно спускалися в укриття, вибігали в коридори, хвилювалися, щоб дітки не злякались потужних вибухів, за своїх рідних та близьких, за свої домівки…паралельно намагаючись боротись зі сном, щоб не пропустити повідомлення в каналах повітряних тривог!
Жоден з нас не сам з почуттям страху в такі моменти, адже це захисна реакція організму, яка виникає у відповідь на небезпеку!
Ми разом стоїчно проходимо через ці пекельні дні, які тривають вже роками і нам вдається…влучним словом буде «феніксувати», тобто відроджуватись після всіх жахіть, які чинить ворог.
Дякую силам ППО, рятувальникам, комунальникам, соціальним службам, які сьогодні зробили свою роботу якнайкраще з турботою про всіх нас 💙💛
Окремо подумки обіймаю кожну матусю, яка попри страх та втому, цілу ніч та ранок служила щитом для своїх найдорожчих маленьких людей, тримаючи на ручках в укриттях, обгортаючи ковдрами в коридорах та відволікаючи розмовами, намагаючись зберігати оптимізм.
Навіть у найтемніші ранки є місце для людяності, взаємної підтримки і надії – доведено українцями!
Leave a Reply