1. Загальна інформація про подію
- Конференція не є класичною науково-практичною – організатори свідомо відійшли від формату, звичного науковцям, аби об’єднати на одному майданчику: науковців, музейників (державних і приватних), представників громадських організацій, меценатів, органи влади.
- Ключова ідея організаторів (Павло Ярмій): «Паралельні світи, які не перетинаються» – досі окремо існували конференції з туризму, з краєзнавства, суто наукові. Мета заходу – вперше звести ці аудиторії разом.
- Формат подано як дискусію, а не як читання лекцій/доповідей, з наміром зробити такі зустрічі регулярними (мінімум раз на рік).
Учасники (ключові спікери):
| Хто | Роль |
| Лія Корнієнко | Начальник управління туризму і промоції Київської міської ради |
| Павло Ярмій | Ініціатор/організатор, голова ГО, ключовий “містобудівник” зв’язків з Румунією і Молдовою |
| Михайло Юрійович Відейко | Головний експерт з трипільської культури, національний науковий координатор і керівник робочої групи з номінації ЮНЕСКО |
| Модераторка панелі | Проводить історичний екскурс, співініціаторка робочої групи з Відейком |
| Ірина | Директорка з комунікацій та партнерств ГО «Наша основа» (проєкт «Україна Світ Трипілля») |
| Ігор Кривецький | Меценат, колекціонер (онлайн) |
| Владислав Чебанюк | Генеральний директор заповідника «Трипільська культура» в Тальянках (онлайн) |
| Людмила Іванівна Смолякова | Майстриня реконструкцій/кераміки (анонсована як спікерка наступної панелі) |
2. Вступна частина – вітання й контекст
- Лія Корнієнко озвучила практичні цифри туристичної галузі Києва:
- 42% туристів обирають пізнавальний туризм; з них 34% – культурно-пізнавальний відпочинок.
- За I півріччя 2026 р. надходження до бюджетів усіх рівнів від суб’єктів туристичної діяльності в Києві склали 937,5 млн грн (+15,5% р/р).
- Надходження від туристичних послуг зросли на 26,6%.
- Туристичний план 2026 р. прогнозовано буде перевиконано.
- Ключова теза: «Туризм – це не тільки про подорожі. Туризм – це про те, як треба сьогодні зберігати, популяризувати, відновлювати і розказувати».
- Наголос на міжнародній прив’язці: трипільська культура – це не лише Україна, а й Румунія та Молдова (назва «Трипілля-Кукутень»).
Особистий вступ Павла Ярмія (важливий емоційний контекст)
- Тригер створення проєкту – досвід окупованої Херсонщини, зустрічі з росіянами на блокпостах, які заявляли права на «спільну історію й культуру».
- Ключова фраза: «Ми були територією, на якій культура була більше 6000 років» – мотивація показати світові власну автентичну історію.
- Практичне спостереження, що стало приводом до створення формату: різні гравці трипільської теми (науковці, музейники, ентузіасти) не спілкуються між собою, хтось вважає себе «вищим», є розбіжності навіть щодо походження трипільців (автохтони чи прийшлі).
3. Виступ модераторки – історичний і процедурний екскурс (практика номінації ЮНЕСКО)
Це найважливіший практичний блок першої частини – хронологія просування номінації:
- Трипільська культура визнана наукою 127 років тому, але довго була суто академічною темою, не цікавою громадам і широкому загалу.
- 2008 рік – виставка «Кукутень-Трипілля. Аріушт» у Ватикані (спільно Україна, Молдова, Румунія). Під час відкриття за участі дипломатів підписано меморандум про підготовку транскордонної номінації до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
- 2017 рік – фахівці-історики й археологи об’єдналися в ініціативну робочу групу (Відейко + модераторка – співініціатори), яка розпочала практичну підготовку номінації.
- Після ~9 років роботи – трипільська культура потрапила до попереднього списку (tentative list) ЮНЕСКО.
- Ключове практичне уточнення Відейка: з моменту потрапляння до попереднього списку до фіналізації (переходу у сам список) теоретично є приблизно 1 рік – тобто всі дії мають відбутися дуже швидко.
Практичний висновок: потрапляння до попереднього списку – це не завершення роботи, а лише старт значно більшого етапу.
4. Виступ Михайла Відейка – ключова практична частина (адміністрування спадщини)
Що вимагає ЮНЕСКО на практиці
- ЮНЕСКО – «публічна інституція», спрямована на включення спадщини в громадський контекст використання суспільством.
- Головний практичний документ – «план управління спадщиною» (management plan). Він охоплює: туризм, музеї, участь громад, фінансування, господарську діяльність на місцях (включно з фермерами на території пам’яток).
- ЮНЕСКО проводить інспекцію на місці – оцінюють не презентації, а реальну інфраструктуру (таблички, як усе виглядає «по життю»).
- Ключова фраза Відейка: «В цьому нема якихось космічних технологій, але це час, праця і гроші».
Особистий досвід (кейси інших країн)
- У серпні відвідав об’єкти ЮНЕСКО в Данії та Швеції.
- Практичний приклад інтеграції турпродукту (Швеція): острівний об’єкт доступний лише поромом раз на день; квиток на пором = квиток до музею + екскурсії (єдиний інтегрований продукт).
- Реконструйоване поселення вікінгів на острові; Відейко особисто 3 дні прожив у костюмі вікінга, «рекламуючи Київську Русь».
- Висновок: у скандинавській моделі держава забезпечує законодавче «прикриття», а далі працюють люди на місцях (є держзаповідник + може співіснувати приватний музей + приватна екскурсійна інфраструктура).
Наукова база
- 2004 рік – вийшла «Енциклопедія трипільської цивілізації» (фонд «Платар»), досі актуальний довідник; над нею працювали 67 вчених з 9 країн.
- Аналогічний тристоронній проєкт румунів (Молдова-Україна-Румунія) застряг з 2015 року – вже 11 років без руху.
- Торішня конференція в Кишиневі (вересень) – була присутня і місцева влада трьох країн, що дало реальний поштовх номінації.
Де в Україні системно займаються трипіллям (практична структура)
Науковці зосереджені у 3 системах:
- Музеї (підпорядковані Мінкультури або комунальні) – де є об’єкти (напр. печера Вертеба, Галицький заповідник).
- Заповідники – найефективніша модель (приклад: заповідник «Трипільська культура» в Черкаській обл., кооперація з Інститутом археології НАН).
- Університети – окремі фахівці.
Разом по Україні – приблизно 15 фахівців («півтора десятка»), є приплив молодих дослідників (аспірантура) – тяглість поколінь поки не порушена.
Модель фінансування – історична практика, яку пропонують відновити
- Традиційно фінансування покладали виключно на державу – але зараз пріоритети інші (війна).
- Історичний приклад (100 років тому, до 1917 р.): розкопки фінансували громадські організації та земства – з умовою, що знахідки залишаються на місці / йдуть у місцеві музеї.
- Приклади результатів цієї моделі:
- Колекції Полтавського музею (кошти полтавського земства).
- Національний музей історії України (заснований київською громадськістю понад 120 років тому) – колекції Хвойки викуплені родиною Терещенків.
- Негативні приклади «втеч» колекцій за кордон: колекція з Вертеби – у Ліона Сапеги в Кракові; колекція «Чорної могили» археолога Самоквасова – нині в Москві.
- Актуальна проблема: значна частина фондів не експонується через відсутність реставрації. Практична пропозиція Відейка: розвивати меценатство саме в галузі реставрації, бо системної підготовки реставраторів в Україні зараз немає.
Нові формати популяризації (практичний тренд)
- Раніше – книги, документальні фільми.
- Зараз з’явились нові комплексні медіапроєкти, які виходять за межі традиційних виставково-музейних форм (передумова для наступного блоку – виступу Ірини).
5. Виступ Ірини (ГО «Наша основа») – платформа «Україна Світ Трипілля» (кейс практичної популяризації)
Контекст / підтвердження від науки Заходу
- На Ялтинській стратегії Тімоті Снайдер публічно заявив: трипільська культура – не просто аграрна культура, а цивілізація, центр європейської цивілізації виникає саме на території України (спирається на знахідки протоміст у Небелівці, поблизу Тального/Умані).
- Пояснення Відейка, чому Снайдер може так стверджувати: європейські країни (Німеччина – з 2011 р., Британія – з 2014 р.) вклали в дослідження трипілля значно більше, ніж за всю історію СРСР – за останні 10 років, і тепер це дає наукові результати, підтверджені міжнародно.
Створення платформи (історія рішення)
- Ідея – від соціологічного дослідження: виявилось, що українцям цікава саме історія походження, витоки.
- Натхнення – кейс грецької міністерки культури Меліни Меркурі, яка перетворила античну культуру/археологію на культурний бренд (побудувала музей в Афінах) через цілеспрямовану культурну стратегію.
- Обов’язкова умова роботи: усі продукти проходять консультацію з Михайлом Відейком для збереження історичної достовірності («щоб не виглядати відірваними від життя фантазерами»).
Конкретні практичні продукти (кейси)
- Спецвипуск журналу «Антиквар» через трипільську оптику, двома мовами (укр./англ.); Відейко відзначив, що показує його студентам.
- Пригодницька повість О. Зінченка «2 млн світанків: Трипільська таємниця» (вид-во «Абабагаламага»), наклад 1000 прим. розкуплено, готується додатковий наклад; ілюстрації – В’ячеслав Снісаренко (17 картин, планують виставку). Фрагменти впроваджують у шкільну програму (5-6 та 10-11 класи).
- VR-виставка «Україна Світ Трипілля» – з елементами квесту (10 запитань, щоб пройти локацію); старт 2 жовтня, Музей Історії Києва; надалі – тур школами й закордонними представництвами, некомерційний проєкт (партнер – фонд МХП Громаді), двомовна.
- Театральна вистава «Не розходьтесь, трипілля» режисерки Тамари Трунової, театр «На лівому березі», прем’єра 27 жовтня; без історичної реконструкції – про те, як давня спадщина формує сучасну ідентичність.
- У розробці: художній фільм «Наші пороги» та анімаційний фільм «Зоря трипілля» (спільно з командою «Мавки»).
Важлива практична засторога (щодо ШІ)
- Відейко особисто застеріг: під час відбору проєктних команд траплялись пропозиції, згенеровані штучним інтелектом, повністю відірвані від реальності – «цей інтелект, його ще на трипілля ніхто не натренував». Такі матеріали одразу видно, і вони шкодять довірі до теми.
6. Виступ Ігоря Кривецького – меценат, колекціонер (онлайн)
Ключові тези
- Відкрив виступ важливою методологічною тезою: «Ми і є частина держави. Всі ми українці, це є ми. Держава – це тут підміна поняття» – тобто відповідальність за збереження спадщини не можна перекладати лише на «державу» як абстракцію.
- Практична пропозиція щодо назви: розглянути перейменування на «Давньокиївська трипільська культура» – оскільки перші знахідки Хвойка зробив саме в Києві, недалеко від Золотих воріт («трипільська» – назва, «вкрадена» за назвою села, де знайдено перші артефакти).
- Наслідок цієї тези: Києву – понад 6000 років.
- Наголосив на психологічній проблемі: «комплекс нашої вартості», який заважає голосно заявляти про себе на міжнародному рівні.
- Теза про рівень урбаністики: за його оцінкою, трипільські поселення (протоміста) мали кращий рівень урбаністичного планування, ніж деякі сучасні забудови («рівненькі вулиці, майдани, правильні будинки», при цьому кожен кластер/район мав власні відмінності).
- Практична позиція щодо джерела винаходів: багато технологічних новацій того часу винайдені саме на території між Дніпром і Дністром – факт, малознаний серед українців.
Практичний заклик
- Необхідність об’єднання зусиль усіх сторін: громадянського суспільства, наукових установ, меценатів і державного сектору – «без державного сектору… не зможемо рухатись далі».
- Згадав про спільну з Відейком ініціативу щодо законодавчих актів з упорядкування питань користування, збереження й популяризації культурної спадщини.
6.1. Продовження модераторки – законодавча ініціатива (практика)
- Ключова проблема, озвучена як практичний факт: із 11 об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні – жоден не має плану управління (management plan).
- Наступний практичний крок, узгоджений на торішній конференції в Кишиневі: ініціювання написання проєкту закону про управління об’єктами ЮНЕСКО в Україні.
- Аналогічний закон вже діє в Румунії.
- Молдова розроблятиме такий закон спільно з Україною.
- Анонсовано наступний формат співпраці: робоча група для напрацювань до законопроєкту.
7. Виступ Владислава Чебанюка – гендиректор заповідника «Трипільська культура» (Тальянки, онлайн)
Контекст знайомства з Відейком
- Модераторка нагадала: перше знайомство Відейка з Чебанюком відбулося у 2017 р. під час об’їзду усіх географічних локацій археологічних об’єктів для підготовки номінації.
- Практичний результат того об’їзду: із 15 локацій заповідника відібрано 5, які номіновані до ЮНЕСКО.
Поточна практична діяльність заповідника
- Зараз тривають археологічні розкопки – експедиція Інституту археології НАН України, на майданчику довжиною 21 м.
- Практика роботи з матеріалом:
- Весь матеріал передається на зберігання у фонди заповідника.
- Частина – обліковується і зберігається в коробках (фонди).
- Найцікавіші знахідки, придатні до реставрації – виставляються в музейній експозиції.
- Головна новина сезону: навесні 5 пам’яток заповідника потрапили до попереднього списку ЮНЕСКО.
- Практична проблема: немає чіткого джерела фінансування науково-технічної документації, потрібної для переходу з попереднього списку в основний.
Подієвий/туристичний практичний кейс – «Трипільська толока»
- Формат змінили: цьогоріч зробили реконструкторський префестиваль (пробний формат) – щоб виявити нюанси й помилки перед тим, як масштабувати захід наступного року.
- Учасники фізично працювали над трипільськими будівлями (місили глину тощо).
- Відвідуваність: приблизно 8–10 тис. осіб – зростання відносно ковідних років і перших років повномасштабного вторгнення, але не драматичне; головний запит відвідувачів – екскурсії (навантажують усю роботу закладу).
Партнерства (практичні приклади фінансування)
- Благодійний фонд «ОЛОС» – довготривалий партнер.
- Щойно підписано меморандум із благодійним фондом «Кукутень Трипілля» – на перспективу співпраця щодо популяризації, розбудови експозиції та скансену.
- Довгострокова підтримка експедиції – французький меценат Бертран Пуату (Beretran Postu – за звучанням в оригіналі); Чебанюк наголосив на ризику залежності від єдиного джерела фінансування й потребі диверсифікації.
Практична мета розвитку – скансен
- Плани створити невеликий трипільський скансен: закрита територія з кількома будинками, діючими гончарними горнами, побутовими й реконструкторськими майданчиками, тваринами.
Кейс-знахідка сезону – Житло №58 (найбільша будівля за всю історію розкопок Тальянок)
- Розкопки ведуться з 1981 року – це найбільша споруда за цей час.
- Параметри: довжина понад 21 м, ширина 5–6 м (місцями), з прибудовою (додаткові метри до «сіней»).
- Ймовірно, це споруда пізнього етапу існування поселення; має типову структуру (вівтар, піч – від печі майже нічого не збереглося).
- Знахідок у самій будівлі небагато, але під платформою знайдено розвали й цілі кубки у значній кількості.
- Наукове значення знахідки: спростовує тезу (яка звучала у статтях німецьких колег) про епоху «первісної рівності», майже комунізму/соціалізму. Розмір будівлі (у 2–3 рази більший за стандартну) свідчить про певну ієрархію. Припущення: тут могли готувати їжу для сусідів/родичів (можливий зв’язок із «літньою кухнею» поруч – окремим об’єктом для приготування їжі влітку, щоб не топити піч у хаті; поруч знайдено кістки тварин).
- Жартівливий, але практичний висновок ведучого: «хто гарно пригощає на виборах, той вибори виграє у будь-якому демократичному суспільстві» – натяк на соціальну функцію великих будівель.
Додатковий практичний внесок – цифровізація
- Під час підготовки віаввиставки (VR) заповідник оцифрував колекції трипільської кераміки трьох музеїв – і готовий передати ці VR-матеріали команді, що готує номінацію ЮНЕСКО.
8. Підсумки конференції (фінальний блок)
Структура номінації – важливий геополітичний практичний факт
- Номінація має назву «Кукутень-Трипілля» – оскільки історично перші етапи культури почалися на території Румунії, звідти пройшли через Молдову в Україну.
- Територія України вважається «золотим віком» цієї цивілізації – саме тут розташовані найбільші протоміста.
- Номінація – транскордонна, спільна для 3 країн (Україна, Молдова, Румунія), що передбачає і співпрацю, і певну конкуренцію між учасниками.
Головний висновок конференції (практичний, сформульований модераторкою)
На сьогодні необхідні:
- Чіткі механізми взаємодії між учасниками процесу.
- Платформи для співпраці й комунікації – між цифровими ініціативами, технологіями, управлінцями, маркетологами й творчою складовою.
Завершальний перехід до наступної панелі
- Модераторка анонсувала наступну спікерку – Людмилу Іванівну Смолякову, яка з 2000-х років займається реконструкціями трипільських артефактів.
- Практичний кейс її роботи: майстер-клас з дітьми у Львівській галереї мистецтв Бориса Возницького (проєкт спільно з фондом «Платар»), де вона створила торт у формі трипільського поселення з фігурками звірят; ці діти – вже випускники ВНЗ і, за словами модераторки, досі зберігають фігурки-звірятка з того майстер-класу (аналогія зі збереженням автентичної трипільської антропоморфної пластики).
Зведений блок «ключові практичні тези та фрази від Михайла Відейка» (для швидкого повторення)
| Фраза / теза | Контекст |
| «Паралельні світи, які не перетинаються» | Про розрізненість конференцій з туризму, краєзнавства, науки |
| «В цьому нема якихось космічних технологій, але це час, праця і гроші» | Про виконання вимог ЮНЕСКО (план управління, документація) |
| «Ми маємо повернутися до досвіду минулого» | Про модель фінансування розкопок через громадські організації та земства (до 1917 р.) |
| «Цей інтелект, його ще на трипілля ніхто не натренував» | Застереження щодо неякісного, згенерованого ШІ контенту без консультації з фахівцями |
| Теоретично лишається ~1 рік | Від попереднього списку ЮНЕСКО до фіналізації номінації |
| 3 системи роботи науковців | Музеї → Заповідники → Університети (~15 фахівців по Україні) |
| Головна відсутня ланка | «План управління спадщиною» – немає в жодного з 11 об’єктів ЮНЕСКО в Україні |
Leave a Reply