Блоги, Максим Віннік

Нещодавно, в Україні, святкували нове державне свято… свято— День Української державності, яке відмічали на день Хрещення Київської Русі…

в принципі, виходячи зі звернення Президента України, який і започаткував це нове для нас, свято – День Української державності, це наслідок того, що саме тоді, під час Хрещення Русі, і розпочалася державність в нашій країні.
Багато питань виникає у мене з цього приводу, але, щоб занадто не втомлювати Ваші оченята, зупинюся на двох із них, основних, як на мене…
Перше: якщо ми будемо розглядати саму історичну точку відліку державності в Україні, від Хрещення України-Русі, князем Володимиром, по Візантійським канонам, то нам необхідно звернути увагу на те, що передувало цим подіям, років так за сімдесят від цього моменту… У 907 році, князь Олег, під час військового походу, прибив щита на ворота Константинополя, обклав його даниною, та вказав на те, що наша армія була сильніша, ніж армія Східної частини величної Римскої Імперії… а якщо армія була сильніша, то і державність була сильнішою в рази, бо саме зараз ми наочно можемо спостерігати, що значить оснащеність і боєздатність армії при слабкій, корупційній державності, як у нас, наразі (побираємось по світу, наче жебраки). Але, потім, після різних політичних інтриг- «прийняв Олег смерть від коня свого» і вже через незначний час, спочатку княгиня Ольга, а потім, і князь Володимир, змушені були вступати у різні політичні союзи і шукати порятунку у більш сильних держав, Візантія, яка ще якихось 70 років тому, була васалом нашої країни, після різних, ієзуітських інтриг, властивих для їхнього двору – стала для нас, нібито, державотворчою… отже, висновок тут дуже простий – державність наша була сильнішою і величнішою за ту, яку ми були змушені прийняти під час так званого Хрещення Русі… і Римське право, яке вони запозичили ще у греків – прийшло до нас офіційно… і це все, ще не саме страшне… а страшне те, що прийшло воно вірою Христовою, а нас, тих, хто якихось 70 років до того обкладав даниною та був сильнішими- назвали «язичниками», хоча ми перші Христа знали, і не через канони їхні, а через Його Євангелія, які єзуїти прозвали апокрифами і заховали від людського ока навіки…
Друге: Державність в Україні… а яка, в нас, тут, нахрєн, державність?) частина людей, пропагуючи ту ж саму модель, споконвічно – не нашу, називаючи її демократією (нібито, влада більшості, а по факту, меншості над більшістю), узурпувала владу в Україні, нав’язавши цю, споконвічно не нашу модель керування – та привчивши нас, не тільки жити задля їх власних інтересів, а ще й, відзначаючи їх свята, як ознаку нашого примітивного мислення і не бажання розібратися у ситуації… Наша державність, побудована на тому, що певна кількість людей, з Народу, стає обраними, і впроваджує умови гри, а по факту – життя, для всього Народу України. Далі, обрані люди, легітимізують своєю діяльністю цілу купу чиновників, які теж, з Народу, але ставши чиновниками, вони створюють злочинно-корупційний механізм, на якому і ґрунтується наша державність, в якій, звичайна людина – це ресурс, такий самий, як: метал, нафта чи газ…
Отже, на цю тему можу часами писати і казати, з прикладами та фактами з власного життя… але, головне: висновок з вищевказаного наступний— Державність в Україні була, але була вона якраз до вказаних Президентом України подій, яким він присвятив це свято. Була Державність така, що ніхто нам і ніколи про неї в книжках не напише, а лише будуть її старанно приховувати, підігруючи своїм іноземним кураторам… а зараз, ми живемо по чужій, не нашій моделі управління — з-за того і маємо всі ті проблеми, з якими стикаються українці вже тисячу років…
Розуму нам і свідомості.

Максим Віннік

Leave a Reply