Трава льонку містить алкалоїд d.l-пеганін, флавоноїдні глікозиди лінарин, пектолінарин, неолінарин, ацетилпектолінарин, ціанідиновий глікозид антиренінхлорид, іридоїд аукубін, пектинові й смолисті речовини, слиз, фітостерин, холін, каротин (18 мг %) та аскорбінову (у свіжому листі — до 170 мг %), фолієву, лимонну і яблучну органічні кислоти.
Комплекс хімічних речовин, що містяться в льонку звичайному, забезпечує йому багатобічні терапевтичні властивості. Експериментальними спостереженнями встановлено, що алкалоїд пеганін знижує артеріальний тиск, збільшує наповнення пульсу, уповільнює серцеві скорочення, підвищує тонус і збільшує амплітуду скорочень гладеньких м’язів кишечнику і матки та виявляє жовчогінну й послаблюючу дію.
Застосування пеганіну в клінічних умовах дає позитивні наслідки при лікуванні хворих з атонією, парезами й паралітичною кишковою непрохідністю, розвиненою внаслідок тяжких оперативних втручань, та хворих на прогресуючу м’язову дистрофію й міопатію.
Рідкий спиртовий екстракт льонку має легкі проносні властивості й дає добрий терапевтичний ефект при атонії кишок, метеоризмі й тривалих запорах.
Спиртовий екстракт виявляє й сечогінні властивості.
У побуті льонок звичайний приймають усередину у вигляді настою при задишці, головному болі з блюванням (симптоми комплексу Меньєра), при жовтяниці різного походження, запаленні жовчних шляхів, метеоризмі, запорах, хронічному коліті й геморої, від глистів, для лікування енурезу й запалень сечового міхура, запалення й гіпертрофії простати, затримці менструацій та при хронічних шкірних хворобах.
Місцево відвар льонку звичайного застосовують при геморої, фурункульозі, виразках, вуграх, гноячках і висипах.
Виготовлену з трави льонку мазь використовують для лікування геморою, екземи та лишаїв.
У гомеопатії льонок звичайний застосовують у вигляді есенції при діареї та енурезі.
Віталій Дерлеменко
Leave a Reply