В листочках рослини у великих кількостях містяться флавоноїди, алкалоїди, а також смолисті і дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни А, P і PP, фітонциди. Ефірна олія рослини включає туйон, борнеол, сільвеол і пінен. Досить в шавлії магнію, цинку, кальцію, марганцю, заліза і міді.
У плодах шавлії – до 25% жирної олії, яке представлене, в основному, гліцеридами лінолевої кислоти. Цінними в складі лікарського препарату вважаються і натуральні кислоти: нікотинова і кавова, хлорогенова і фумарова.
У народній медицині наземну частину використовують внутрішньо як засіб, що збуджує апетит, при шлункових коліках, неврозі серця, неврастенії, бронхіті, як засіб, що пригнічує потовиділення, як заспокійливе, в’язке, протизапальне. Зовнішньо — для полоскань при запальних процесах в горлі і порожнині рота, як ранозагоювальне.
Шавлія відома як засіб від застуди: знімає головний біль, усуває нежить. Часто шавлію у поєднанні з молоком застосовують від кашлю, що супроводжує бронхіт, пневмонію та ін.
Простий, але корисний для всього організму засіб, приготовлений на основі шавлії, — чай.
Віталій Дерлеменко
Leave a Reply