Цими знаннями поділився психолог Олександр Фінько:
Я сказав би, що найголовніше — це відчуття справжньої свободи, спокою, безпеки та впевненості.
Воля. Справжня. Та, що відчувається всередині. Не номінальна, коли нам кажуть, що “всі двері перед тобою відчинені“, а – реальна. Свобода насамперед робити те, що хочеться, проявляти себе так, як хочеться. Без страху.
Хочеться щось сказати – говоримо.
Хочеться щось зробити – робимо.
Не бездумно і не зважаючи на доречність нашого вияву. Ми на все це зважаємо. Але можемо дозволити собі зробити (вчинити) так, як нам хочеться, що ми не робили до цього. Боялися, соромилися, відчували провину та сором. Зараз ми можемо собі це дозволити. Ми вільні у своїх проявах.
Ми розуміємо, де наші кордони, де кордони інших людей. Де моя відповідальність, а де не моя. Про що мені треба думати і переживати, а про що турбуватися немає жодного сенсу, бо це зона відповідальності іншої людини. На що реально поширюється мій вплив, а де мої зусилля не будуть ефективними.
Ми перестаємо робити за інших те, що вони мають робити самі. І ми, розуміючи важливість якихось речей, більше не відкладаємо їх у довгий ящик, ми їх робимо. Тому що тепер вони лежать у межах нашого впливу.
І все це спирається на відчуття безпеки. Адже ми знаємо не лише де проходять наші межі, а й як їх захистити від людей, котрі агресивно намагаються їх порушити. І, навіть не так від тих, хто робить це відкрито, як від прихованих порушників.
Ми знаємо, як розпізнати «підривну діяльність» таких людей і як ефективно дати відсіч їхньому прихованому маніпулятивному впливу. І все це ми не лише знаємо, а й уміємо робити.
Практика та ще раз практика. Все ж таки наше життя — це не теоретичні міркування на тему, а постійна практика.
І ця здобута безпека дає нам в свою чергу і спокій, і впевненість.
Ви бачили коли-небудь людей, які мають потужні навички в єдиноборствах?
Так склалося, що в моєму оточенні чимало людей із цієї сфери. Я сам ними займався і багато бачив людей, які б могли мені відкрутити голову навіть не спітнівши. Бачив кілька чемпіонів. Знаєте які вони?
Спокійні.
Вони не напружені весь час. Вони розслаблені. Тому що є впевненість у своїх навичках. Вони знають, що в разі потреби вони ці навички з легкістю застосують і захистять і себе, і своїх близьких. І вони не мають потреби весь час корчити агресивне обличчя і заздалегідь залякувати оточуючих. Немає потреби постійно бути напоготові і в готовності відбивати удари.
Вони не напружені. Натомість є впевненість. І вона чудово відчувається оточуючими.
І людина начебто не розповідає новим знайомим про свої навички, не попереджає їх, що не варто нападати. Але чомусь на неї й так ніхто не нападає. Люди самі відчувають її впевненість і в них не з’являється навіть думки якось агресивно поводитися.
Так і з навичками розміщення кордонів. Класним ефектом стає те, що люди перестають переходити наші кордони. Вони відчувають щось і, навіть, не ризикують цього робити. Можуть обережно доторкнутися до них, але швидко розуміють, що їм тут нічого ловити і спокійно відступають. Вибирають легшу жертву для своїх маніпуляцій.
Ми отримуємо усвідомлений доступ до енергії, яка раніше витікала у боротьбу з порушниками кордонів, або витрачалася на те, щоби не помічати наслідки цих порушень. І з цією енергією ми вільні робити будь-що.
І з’являється не тільки доступ до цієї енергії, але й можливість користуватися нею на свій розсуд. З’являються навички, які не витрачають цю енергію, а лише розгойдують її.
І це зовсім нова якість життя.
Мова оригіналу російська. Переклад.
Вам також може бути цікаво:
1 Pingback